Нелегальні дитсадки. Як бути, якщо для отримання ліцензії треба зробити неможливе?
Проблему нестачі місць в дитячих садочках можна вирішити шляхом розвитку приватних дитячих закладів. Проте для цього необхідна системна лібералізація державних підходів до регулювання послуг дошкільної освіти, яка втім зовсім не означає відсутність контролю за безпекою дітей та якістю наданих послуг.
Місця та кадри в дефіциті
Напевне, кожен, хто мав маленьких дітей і намагався влаштувати їх у дитячий садок, знає, що зробити це доволі непросто. Це підтверджує й офіційна статистика: в чергах до дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) станом на початок 2017 року перебуває 78 тисяч дітей (рік тому таких було близько 90 тисяч). І хоча черга дещо скоротилася, це не особливо тішить, адже цей результат досягнуто в основному за рахунок «ущільнення» наявних закладів, в результаті чого заповнюваність груп становить 117 % (у містах — 127 %), 186 тисяч дітей перебуває в ДНЗ понад встановлені норми. Слід пам’ятати, що в черзі перебувають далеко не всі діти, які хотіли б відвідувати дитячі садки. Багато хто з батьків, знаючи про проблеми, навіть не намагається влаштуватися туди дітей.
Існує й інший аспект проблеми: в садочках хронічно не вистачає вихователів. За даними Держкомстату України, на початок 2016 року в дошкільних установах дефіцит персоналу загалом становить 9666 осіб, у тому числі дефіцит педагогічного персоналу — 4012, а технічного персоналу — 5654 осіб.
Здавалося б, нестача місць в дитячих садках — гарна потенційна можливість почати новий бізнес, адже витрати на дітей для більшості батьків є пріоритетними, і вони готові вкладати в їх освіту та розвиток чималі кошти. Але приватний бізнес не поспішає зайняти цю нішу. В Україні офіційно зареєстровано лише 177 приватних ДНЗ, а кількість дітей в цих закладах становить лише 1,8% від загальної кількості дошкільнят у дитсадках України. Причому кількість приватних ДНЗ останніми роками суттєво скоротилася. Насправді приватних дитсадків значно більше, але працюють вони фактично нелегально.
Що заважає?
Основною перешкодою для створення та функціонування приватних дитячих садочків було і залишається занадто складне державне регулювання цієї сфери, що проявляється у застарілих і надмірних регуляторних вимогах та нормах.
Одним з основних бар’єрів є ліцензування. До суб’єктів господарювання, готових створити приватний дитсадок, висувається багато вимог, які важко, а іноді й неможливо виконати. Наприклад, відповідно до чинної редакції ліцензійних умов, для отримання ліцензії, треба подати документ, що засвідчує право власності чи користування (договір оренди) на строк, який перевищує 3 роки. Такі договори в Україні мають бути нотаріально засвідченими. Однак проблема в тому, що для такого посвідчення приміщення, що надається в оренду, має бути включено до реєстру речових прав. Але даних про велику кількість об'єктів нерухомості, особливо комунальної форми власності, в реєстрі немає. Отже, виконати цю вимог неможливо[i].
Інші вимога — подання довідок про відповідність приміщень та матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам правил пожежної безпеки, нормам з охорони праці. Оформлення цих документів, на жаль, давно стало прибутковим бізнесом для окремих посадових осіб.
Ще однією проблемою є різноманітні вимоги із Закону України «Про дошкільну освіту». Наприклад, режим роботи дошкільного навчального закладу та тривалість перебування в ньому дітей потребує погодження з органами управління освітою та органами охорони здоров'я. Статут приватного ДНЗ має бути погоджений з відповідним органом управління освітою та реєструватися місцевим органом виконавчої влади. Погоджувати з органом освіти треба також плани роботи закладу, призначення та звільнення керівників, педагогічних працівників тощо. Такі «погодження» не лише забирають час, а й суттєво збільшують корупційні ризики.
Учасники 18 фокус-груп, що були проведені експертами Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) "Лідерство в економічному врядуванні” (ЛЕВ) у Київській, Львівській та Херсонській областях, назвали й інші проблеми регуляторного характеру:
- відсутність чітких вимог для створення дитячого простору;
- вимоги санітарного регламенту, правил пожежної безпеки;
- вимоги до атестації кадрів та закладу;
- вимоги щодо харчування дітей.
Велику проблему становить наявність численних вимог, які неможливо контролювати без спеціального обладнання та фахівців. Наприклад, відповідно до вимог cанітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, у приміщеннях дитсадка вміст СО2 має бути не більше 0,07%, запиленість — 1,75 млн пилинок у 1 м3 повітря, окислюваність повітря — 6-9 мг О2 в 1 м3, кількість мікроорганізмів — 4000 в 1 м3 повітря взимку тощо. Зрозуміло, що без лабораторних досліджень перевірити виконання цих вимог неможливо.
Що ж тоді може сприяти появі нових приватних дитячих закладів та легалізації вже наявних?
Як виправити ситуацію?
Цей сектор господарської діяльності так довго залишався «негостинним» для підприємців, що якісь косметичні зміни до законодавства чи нормативних документів вже не здатні відновити їх довіру та бажання щось робити.
Крім того, віддаючи дитину до приватного дитячого садка, батьки не просто прагнуть кращого харчування чи дорожчих іграшок. Часто вони шукають сучасних (альтернативних) підходів до освіти та виховання дітей. Але держава вперто хоче звести всі заклади (і комунальні, і приватні) до звичних та уніфікованих шаблонів, які фактично залишились у спадок від радянської системи дошкільної освіти.
Тож потрібна докорінна зміна підходів держави до діяльності приватних дитячих садків. Насамперед треба суттєво змінити чинну систему державного регулювання, переорієнтувати її на невелику кількість чітких та простих у виконанні вимог до діяльності дитячих садків.
Розроблена експертами Програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні» (ЛЕВ) концепція вирішення проблеми забезпеченості та доступності якісного дошкільного виховання в Україні передбачає кілька системних кроків. Вони мають допомогти у вирішенні ключових проблем.
Передусім це перехід від системи ліцензування дитячих садків до декларативного способу створення дошкільного закладу. Для того щоб розпочати бізнес, не потрібно буде збирати довідки чи отримувати якісь дозволи, достатньо ретельно вивчити вимоги до дошкільних закладів та підтвердити, що підприємець готовий забезпечити їх виконання. Страхи з приводу того, що це призведе до системних порушень, є безпідставними, адже орган місцевого самоврядування за потреби може перевірити достовірність наданої декларантом інформації.
Необхідним є суттєве зменшення кількості директивних вимог санітарного регламенту та інших нормативних документів. Особливо в частині вимог, виконання яких важко або неможливо перевірити.
Крім того, потрібно скоротити перелік контролюючих органів, які матимуть право перевіряти діяльність ДНЗ. Пропонується передбачити можливість проведення перевірок тільки органами фінансового, санітарного (винятково за обґрунтованими скаргами батьків), пожежного контролю та місцевими органами освіти.
Наступним елементом концепції є скасування вимог до погодження статутів закладів, кадрового складу, навчальних планів в органах місцевого самоврядування, проведення періодичної атестації закладів тощо. На підприємця, який працює в цій сфері, мають поширюватися лише загальні норми господарського законодавства.
Окрему увагу в концепції приділено вирішенню кадрового питання та підвищенню якості роботи персоналу. Пропонується запровадити професійну сертифікацію вихователів з можливістю отримання права на професійну діяльність особам з вищою освітою, за умови проходження ними тесту через систему зовнішнього незалежного оцінювання. Отриманий сертифікат дасть право працювати вихователем в ДНЗ. При виявленні суттєвих порушень під час роботи чинність сертифікату призупиняється або анулюється.
У концепції передбачено створення єдиного національного реєстру дошкільних освітніх закладів і сертифікованих вихователів. До реєстрів вноситиметься інформація про результати перевірок, накладення санкцій, отримання нагород (як ДНЗ, так і вихователями). Це допоможе батькам у виборі ДНЗ та сприятиме підвищенню якості наданих послуг.
Є ще одна перешкода — фінансова. Відвідування комунальних ДНЗ формально майже безкоштовне, приватних — платне. Насправді, фінансуючи комунальні ДНЗ, місцеві органи влади займаються не благодійністю, а вони виконують конституційну норму щодо гарантій безкоштовної освіти. І на таку гарантію має право будь-яка дитина. Тому було б цілком логічно, щоб її батьки мали право визначати, в який заклад спрямувати кошти, що виділяються на їх дитину. Запровадження принципу «гроші ходять за дитиною» через систему державних і муніципальних ваучерів створить рівні можливості для всіх учасників освітнього процесу незалежно від форми власності та прогнозовано зменшить вартість перебування дитини в приватному ДНЗ, що дуже важливо для розвитку приватних закладів економкласу.
Втілення перерахованих вище кроків матиме чимало позитивних наслідків, серед яких: збільшення кількості ДНЗ та вирішення проблеми дефіциту місць у середньо-терміновій перспективі без суттєвого збільшення бюджетних видатків; створення конкурентного ринку дошкільних освітніх послуг; збільшення ролі батьків у здійсненні моніторингу та контролю виконання вимог та якості послуг; створення нових робочих місць та вирішення проблеми дефіциту кадрів; підвищення особистої відповідальності сертифікованих вихователів за безпеку та виховання дітей; зниження корупції серед посадових осіб тощо.
Зазначені кроки не потребують великих витрат і здатні у разі системного підходу дати позитивні результати всім учасникам освітнього процесу: дітям, батькам, вихователям і органам влади.
На закінчення хочеться зауважити, що зменшення регуляторного тиску жодним чином не призведе до втрати контролю за ситуацією, виникнення загроз для здоров’я дітей чи погіршення якості роботи дитячих закладів. По-перше, за державою залишаються широкі можливості для контролю суттєвих вимог. А по-друге, найкращим контролером, навіть зараз, є батьки, які одразу бачать або дізнаються від дітей про можливі гігієнічні порушення чи недоліки харчування. І саме ці контролери врешті решт будуть вирішувати, який приватний заклад заслуговує на те, щоб залишитись на ринку, а який — ні.
ДовідкаЗа наявною інформацією, цю норму буде скасовано у новій редакції ліцензійних умов, що готується до затвердження.
