Порятунок стосунків бізнесу та банку. Проектне фінансування – новий для України інструмент
07.06.2017
Зображення знайдено на сайті http://sofia-jeliazkov.tumblr.com
Професор, завідувачка кафедрою інвестиційної діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»
Кілька переваг
Проектне фiнансування включає розробку та управління проектом, ризик-менеджмент та сукупність договірних стосунків між учасниками його реалізації.Джерело повернення коштів — грошовий потік, що генерується виключно проектом, на який йде фінансування. Забезпечують фінансування (кредитування) при цьому лише ті активи, які будуть придбані або створені у процесі реалізації проекту. Шляхом впливу на склад учасників і розподілу між ними зобов’язань, банки контролюють проект до моменту погашення всіх зобов’язань перед ними. Жодне суттєве управлінське рішення не буде прийняте без відома банку. Вони можуть навіть впливати на подальшу долю проекту.
Є ще кілька переваг. Поряд із мобілізацією внутрішніх ресурсів для фінансування проектів банки мають можливість прямого виходу на світовий фінансовий ринок для залучення іноземного капіталу для реалізації великомасштабних інфраструктурних проектів.
Вони можуть виконувати функції одного із фінансових агентів уряду. Це забезпечить ефективність та надійність використання іноземних інвестицій для розвитку національної економіки.
Ще одна перевага — можливість синхронізувати свої економічні інтереси з позичальниками. Саме з допомогою банку можливо забезпечити оптимальне співвідношення між акціонерним і кредитним фінансуванням проекту.
Переваги — не для нас
Проблема в тому, що вітчизняні джерела боргового фінансування порівняно з розвинутими країнами, ще не досягли належного рівня. Внутрішні ринки кредитів не мають достатньо ліквідних коштів, необхідних для широкомасштабного фінансування капіталомістких проектів (особливо, коли йдеться про тривалі терміни погашення позичок).А ще — ризики. Правова культура та законодавча стабільність у сфері узгодження та розподілу ризиків розвинута недостатньо. Те саме стосується надання гарантій та інших форм зобов’язань за кредитним фінансуванням. До того ж існує ризик неадекватності між валютами, у яких надходить виручка, та валютою, в якій має обслуговуватись заборгованість.
Комерційна та кредитна документація з проектного фінансування складна. Вона має бути підкріплена законодавчо-нормативною базою. А ми і у цьому сенсі не готові. Мають бути законодавчо оформлені всі види зобов’язань та гарантій, розподіл ризиків та прибутків, політичні та страхові ризики тощо.
Кредитування проектів (довгострокове) залишається ключовою задачею банку.
Обсяги банківського кредитування капітальних інвестицій в Україні скорочуються. Якщо у 2012 році їх частка становила 17,1%, то у 2016 році – лише 7,1%. І це за умови зростання загальних обсягів капітальних інвестицій з 20740 млн грн — у 2015 році до 23249,5 млн грн — у 2016 році. На 12,1%.
Динаміка частки кредитів банків та інших позик у загальній структурі джерел фінансування капітальних інвестицій в Україні.
За даними Держстату частка інвестиційних кредитів бізнесу в кредитному портфелі банків України мізерна. В кінці 2016 року лише 11,14 млрд грн. Це лише 1,12%.
Зацікавленість банків у розширенні інвестиційного кредитування обмежує низка чинників.
Обмежені кредитні ресурси. Багато українських банків надто слабкі і неспроможні акумулювати достатні кредитні ресурси та обслуговувати інвестиційний процес.
Державна підтримка інвестиційних процесів відсутня.
Відсоткові ставки надто високі. Вони перевищують доходність інвестиційних проектів.
Відсутнє порозуміння між банком та позичальником. Інвестиційні проекти дають результати лише через кілька років, а відсотки за кредитами банків потрібно сплачувати постійно.
Динаміка банківських кредитів, наданих нефінансовим корпораціям на інвестиційні цілі
Кількість платоспроможних позичальників невисока. Фінансовий стан підприємств не дозволяє кредиторам розглядати більшість із них як надійних позичальників.
Норма обов’язкових резервів завищена. Середня норма резервування в розвинених країнах — 3% від залучених коштів (у Великобританії – 0,45%, Японії – 2,5 %), у нас — 3,0–6,5%.
Відсутня надійна система страхування ризиків інвестиційних кредитів. Це стосується ефективної методології оцінки застави позичальника інвестиційного кредиту.
Що робити?
Перш за все треба визначити на законодавчому рівні деякі поняття. Зокрема встановити, що таке проектне фінансування (кредитування), проектні контракти, спеціалізована проектна компанія, сек’юритизація проектних активів.Це дасть можливість врегулювати важливі аспекти:
- функції спеціалізованої проектної компанії (SPV);
- особливості забезпечення майном проекту кредитних зобов’язань;
- використання майбутнього доходу для погашення зобов’язань перед кредиторами на стадії будівництва;
- колективна реалізація прав кредиторів;
- захист грошового потоку проекту.
SPV створюється виключно з метою володіння і управління проектним майном, а також будівництва та експлуатації об'єкта за проектом. Можливості реорганізації та ліквідації SPV повинні бути обмежені. Так само як і можливості введення проти SPV процедури банкрутства.
Головна мета створення SPV – відокремлення майна проекту і його використання для реалізації проекту, надання забезпечення кредиторам. Оскільки вимоги кредиторів за проектом задовольняються лише за рахунок майна проекту, необхідно усунути можливість пред’явлення до SPV вимог з боку осіб, які не залучені у проект.
Найбільш значуще майно проекту — побудований (реконструйований) об’єкт, а також дохід, що генерується таким об’єктом. Але на момент надання фінансування це майно відсутнє. У кредиторів немає гарантій того, що, коли об’єкт буде побудований і почне приносити дохід, позичальник (SPV) надасть їм об’єкт і дохід в якості забезпечення. Тому законон має надавати заставодавцю можливість віддавати в заставу кредиторам майно, яке з’явиться у заставодавця в майбутньому (включаючи майбутні права).
Закон має передбачати інструменти колективної реалізації прав кредиторів.
Серед них: угода між кредиторами (включно з угодою про субординацію вимог); керівник застави; довірче управління правами застави.
Справа в тім, що фінансування проектів зазвичай здійснюється шляхом залучення значних коштів від кількох кредиторів. Кредитори зацікавлені в тому, щоб взаємодіяти з проектною компанією на основі єдиної для всіх кредиторів позиції. Тоді неправомірна поведінка окремих кредиторів не поставить проект під загрозу зриву. Крім того, обидві сторони зацікавлені в можливості гнучкого розподілу кредитних ризиків між кредиторами. Тоді кредитори з меншим ризиком зможуть запропонувати SPV фінансування за нижчою ціною.
Для кращого захисту прав кредиторів за проектом доцільно дозволити SPV використовувати різні типи рахунків для різних грошових потоків.
Для цього в законодавстві необхідно передбачити норми про номінальні банківських рахунки, які існують у багатьох юрисдикціях. Номінальний рахунок використовується для зарахування та перерахування грошових коштів, які не належать власнику рахунку. Контроль за розпорядженням грошовими коштами на рахунку здійснює особа, якій належать грошові кошти; на грошові кошти не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями власника рахунку.
Все це дозволить кредиторам отримати надійний захист своїх прав, забезпечити справедливий розподіл ризиків за проектом, між спонсором (особа, яка ініціює проект) і кредиторами за проектом, а спонсорам – залучати більш дешеве фінансування для проекту (в силу підвищеної захисту прав кредиторів у порівнянні зі звичайним корпоративним фінансуванням).
Створити Державний банк розвитку (ДБР).
Це сприятиме стимулюванню та підтримці розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації інвестиційних та інноваційних проектів. Допоможе залучати довгострокові зовнішніх інвестицій в національну економіку.
ДБР має бути банком першого рівня, який надаватиме ресурси комерційним банкам, для видачі довгострокових кредитів (до 10 років) на модернізацію економіки. Йдеться в першу чергу про високотехнологічні галузі: авіабудування, суднобудування, ракетно-космічну галузь, машинобудування. А також про стратегічні сектори економіки – ПЕК, ЖКГ, транспортної інфраструктури, сільського господарства. Саме ці галузі не одержують достатнього кредитування від комерційних банків. А їх розвиток забезпечить довгострокове економічне зростання. Це і нові технологій, і безліч робочих місць.
Якщо такий банк буде здійснювати виключно рефінансування комерційних банків, то він може конкурувати із НБУ. Крім того ДБР може створювати конкуренцію звичайним комерційним банкам за рахунок демпінгу кредитних пропозицій. Не виключено, що профінансований з державного бюджету банк може стати інструментом капіталовкладень у дуже дорогі інфраструктурні проекти. Або стати жертвою кредитування кон’юнктурних рішень. Тому важливо, щоб реалізація всіх проектів і виділення коштів здійснювалися максимально прозоро і на конкурентній основі.
Серед країн колишнього Радянського Союзу хороший приклад — Банк розвитку Казахстану.
Він був створений в 2001 році для фінансування проектів в сфері промисловості та інфраструктури. Він виступає одним з найбільших інвестиційних операторів державних програм індустріально-інноваційного розвитку.
БРК надає послуги середньо - і довгострокового кредитування інвестиційних проектів та експортних операцій, кредитування поточної діяльності, проміжне, синдиковане фінансування, фінансування лізингових угод, надання гарантій, участь в капіталі, міжбанківське фінансування. Мінімальна сума фінансування Банком Розвитку інвестиційного проекту еквівалентна 7 (семи) мільярдам тенге (587,3 млн. грн.). При цьому мінімальна сума фінансування інвестиційного проекту, реалізованого в сфері виробництва продуктів харчування і напоїв, еквівалентна 3 (трьох) мільярдам тенге (251,7 млн. грн). Фінансування здійснюється на термін від 5 до10 років.
За підсумками 2016 року БРК було схвалено до фінансування 19 проектів на загальну суму позик в 225 млрд тенге. Загальний обсяг фінансування проектів і програм в 2016 році склав 426 млрд тенге. Це рекордний показник (зростання склало 30% до рівня 2015 року). За звітний період в рамках прямого кредитування Банком Розвитку здійснено фінансування 14 інвестиційних проектів і 10 експортних операцій підприємств несировинних галузей на загальну суму 277,5 млн тенге, що становить 57% в порівнянні з обсягом виданих довгострокових позик за рік БВУ на кредитування підприємств несировинних секторів економіки.
Найуспішнішими були ті проекти, які орієнтувалися на кредитування за галузевим принципом, вибираючи при цьому передові технологічні проекти.
Заходи будуть ефективними лише в тому випадку, якщо буде запроваджена система державних гарантій у фінансуванні проектів:
- повне безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інвестиційних та інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів;
- часткове (до 50 %) безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) інвестиційних та інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів;
- кредитування НБУ комерційних банків для підтримки ліквідності з метою відновлення процесу інвестиційного кредитування вітчизняного товаровиробника;
- повна або часткова компенсація відсотків (за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів) за інвестиційними кредитами, виданими комерційними банками;
- надання державних гарантій банкам та іншим фінансовим установам, що здійснюють кредитування та/або страхування пріоритетних інвестиційних та інноваційних проектів.
