Сергій Шкляр. Про системну реформу у сфері виконання судових рішень
Одна із проблем української правової системи – критично низьке виконання судових рішень, що ледь досягає 15%. Нещодавно в країні були прийняті законопроекти, покликані на покращення ситуації. Пункти закону торкнулися як реформування існуючих механізмів, так і започаткування нових – наприклад, інституту приватних виконавців. Разом із появою нової професії з’явилося багато міфів і забобонів. Із заступником міністра юстиції Сергієм Володимировичем Шкляром говорили про права і обов’язки приватних виконавців, про навчання і майбутній розвиток професії. Також дискутували про реформу як єдину можливість зміни невтішної ситуації з виконанням судових рішень, поточну ситуацію на ринку приватних виконавців, плани та прогнози.
Далі – пряма мова.
Остаточно закони про реформування системи виконавчих рішень вступили в силу 5 січня 2017 року. Після цього необхідно було провести певні процедурні дії – розробити нормативні документи, підготувати нову автоматизовану систему впроваджень, розробити базу для іспитів і навчання. Цим займалися Мінюст та Інститут права і післядипломної освіти. В розробці нормативної бази, вивченні досвіду інших країн, публікації наукових матеріалів, проведенні тренінгів та конференцій нам допомагали і продовжують це робити партнери – ЄС, ОБСЄ, USAID, Центр комерційного права. Із державного бюджету на даний проект жодної копійки не виділялося.
Реформа також торкнулася наступних моментів: було введено автоматизовану систему виконавчих проваджень. Зараз вона прозора і публічна, ми максимально прибрали пункти, що раніше перешкоджали виконанню судових рішень. Сьогодні, наприклад, рахунки можуть арештовуватися в день виїзду, максимум на наступний, а раніше термін арешту складав два тижні, що дозволяло недобросовісним платникам вивести кошти. Тепер боржник має подавати декларацію про свої активи після порушеного виконавчого провадження, в іншому разі він може бути оштрафований приватним або державним виконавцем. Ми ввели публічно відкритий реєстр боржників, таким чином бізнес може перевіряти своїх контрагентів, а ті, хто знаходяться у цьому реєстрі, не можуть відчужувати власні активи.
Ці законопроекти свого часу схвалила рада по судовій реформі – всі наші науковці, представники вищих cудів, найкращі адвокати, всі наші донори. Я не знаю інших законопректів в Україні, які б були так ретельно і грамотно пропрацьовані. Ще на стадії візи ми разом з депутатами з різних фракцій їздили в Болгарію, де змішана система успішно працює більше трьох років, і побачили це на власні очі.
Сьогодні в країні працює 60 приватних виконавців. Навчання пройшло вже майже 600 осіб. Записалося близько 1200 осіб, хоча ми очікували більше. Закордонні експерти рекомендують, щоб через рік у нас було 1,5-2 тисячі приватних виконавців. У кожного з них буде близько 4 помічників. Тобто, найближчим часом ми отримуємо появу нового ринку в 10 000 самозайнятних осіб.
Скільки отримують державні і приватні виконавці
Державні виконавці стягують 10% з боржника додатково до суми, що зазначена в документі. Це виконавчий збір – плата за сервіс і певний штраф для боржника. Ці 10% попадають в бюджет, з них 5% залишається в загальнодержавному бюджеті, 5% залишаються в фонді державної виконавчої служби. Частина цієї суми витрачається на винагороду, яку виконавець отримує лише в разі фактичного стягнення. Провадження розподіляютья між виконавцями в автоматичному режимі, тому ніяких маніпуляцій тут не може бути.
Приватні виконавці теж стягують 10% з боржника. Але при цьому приватний виконавець повністю забирає суму і виплачує зарплатню собі і своїм помічникам, утримує офіс, сплачує податки і забезпечує свою професійну діяльність.
Принципово, щоб це було 10%, адже сума повинна бути однаковою, щоб виконавці були рівними.
Жодних обмежень суми виплати приватним виконавцям ані в законі, а ні в постанові не було. Обмежили суму, яку може отримати державний виконавець. Зараз вони можуть отримати 2%, але не більше, ніж 200 прожиткових мінімумів за одним виконавчим документом. Обмежувати суму, яку отримують приватні виконавці ніхто не буде, думаю, що це взагалі не можливо, хоча б тому, що виконавчий збір і винагорода приватному виконавцю мають бути рівними. Виконавчий збір становить 10%, якщо когось обмежити, це буде несправедливо.
Навіщо нам обмежувати суми, що отримає приватний виконавець, якщо це призведе до зниження мотивації, а наша мета навпаки – стимулювати розвиток цього інституту.
Держава лише виграє від введення інституту приватних виконавців. Буде скорочуватись державна виконавча служба, будуть скорочуватись витрати на її утримання. З’являтимуться нові робочі місця, приватні виконавці платитимуть податки, платитимуть за оренду офісів, за навчання та заробітну платню працівникам. Якщо ми це обмежимо, на реформі можна буде поставити крапку.
За минулий рік державними виконавцями було стягнуто 678 млн грн. Після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» та запровадження відповідної системи заохочення лише за останні три місяці 2016 року було стягнуто близько 227 млн грн виконавчого збору, що становить майже 50% суми, стягнутої протягом попередніх 9 місяців. Всього з моменту впровадження винагороди державними виконавцями стягнуто близько 810 млн грн виконавчого збору, з яких у цьому році стягнуто більше 583 млн грн. На сьогоднішній день державними виконавцями стягнуто виконавчого збору вже на 132 млн грн більше за минулорічний показник.
По приватних виконавцях статистики ще немає. Cтавити планів ми не можемо, тому що це відкритий ринок, вони самі формують рівень зайнятості.
Різниця між колектором і приватним виконавцем
Діяльність колекторів не регламентується жодним законодавством, в той час як діяльність приватних виконавців регулюється законом, вони несуть персональну відповідальність за свої дії, не можуть як колектори об’єднуватись в команії, несуть повну майнову і дисциплінарну відповідальність аж до позбавлення права здійснення такої діяльності. А також адміністративну і кримінальну відповаідальність в разі наявності в їхніх діях певних порушень законодавства. Крім того, вони страхують свою діяльність.
Треба розуміти, що приватні виконавці отримують суттєвий відсоток за свою роботу, що також є додатковим стимулом нічого не порушувати, сплачувати податки тощо. Ринок виконавчих документів, який вони теоретично згодом можуть забрати на опрацювання, достатньо великий. Він становить близько 360 млрд грн. Із стягнутого вони отримують винагороди в 10%, тому в принципі вони фінансово вмотивовані працювати сумлінно і чесно.
Приватний чи державний виконавець?
Якщо обирати між приватним і державним виконавцем, то я б звертався до приватного, якщо він має право займатися цією категорією справи. Затрати однакові, але приватні можуть працювати швидше і ефективніше і самі регулювати своє навантаження. Вони можуть мати помічників на відміну від державних виконавців, у яких помічників немає.
До того ж, на приватного виконавця ніяк не можна вплинути зверху. Якщо державного можна зацікавити хоча б теоретично в незаконний спосіб (до реформування можна було), на нього ще може діяти “телефонне право”, то на приватного не може вплинути ніхто. Жодної корупції в сфері приватного виконання не може бути, тому що у приватного виконавця немає керівника.
У вересні Мін’юст оприлюднив інформацію про те, що з середини серпня 2017 року за ініціативи керівництва Міністерства юстиції усі чинні керівники структурних підрозділів Департаменту Державної виконавчої служби Мін’юсту пройшли перевірку на поліграфі.
Відповідно до висновків поліграфічних досліджень, не зафіксовано жодного факту вимагання чи розпорядження від керівництва Мін’юсту щодо отримання неправомірної вигоди з боку державних виконавців. Так само на даний момент жодної інформації, яка б підтверджувала висловлені в ЗМІ припущення щодо можливого хабарництва в органах ДВС, не надходило.
Чому майбутнє за приватними виконавцями
Можливо, в майбутньому у нас буде виключно приватна система виконання. Прибалтика, наприклад, перейшла в такий режим за один день. В Україні неможливим був би моментальний перехід на приватну систему. Наша держава більша, у нас багато неприватизованих в тому числі державних підприємств, тож були побоювання, що недобросовісні приватні виконавці братимуть участь у рейдерських захопленнях державного майна тощо. Але поступово це все буде передаватися до компетенції приватних виконавців.
Крім того, на сьогодні приватні виконавці можуть працювати з виконавчими документами на суму не більше 6 млн грн. Наступний рік - з боргами не більше 20 млн грн по одному виконавчому документу. Після цього – без обмежень.
Важливо також скасувати, що приватний виконавець отримує винагороду в розмірі 10% лише у тому випадку, коли у боржника є активи, на які можна звернути стягнення. Наприклад, є борг на 6 млн і у боржника є активів на 6 млн плюс 10%, тобто, 6 млн 600 тис. А якщо в нього немає нічого, приватний виконавець нічого не отримує. Зрозуміти, чи є активи, чи їх недостатньо, він може лише після того, як відкрив виконавче впровадження. Тож не думайте, що якщо приватний виконавець взяв десять проваджень, то і заробив на десяти. Він міг не заробити жодної гривні.
Приватний виконавець є по суті приватним підприємцем. У Франції, наприклад, приватний виконавець викуповує контору, а у Нідерландах захищає бізнес-план перед спеціальною комісією. І він, так само як, наприклад, адвокат, нотаріус або ресторатор, може бути дуже успішним або збанкрутувати. У Франції приватний виконавець заробляє близько 300 000 євро на рік, в Прибалтиці – більше 100 000 євро. Ця професія шанована і часто династійна.
