EU Reporter: Питання номер один між урядом України та його населенням. Корупція!

EU Reporter: Питання номер один між урядом України та його населенням. Корупція!

Головні новини цього тижня щодо України, були у контексті її успішного європейського саміту. Водночас, все частіше звучить негативна інформація, як-то констатація високого рівня корупції та процвітання оліграхату.

“Якщо говорити про український політикум протягом останніх 15 років, то в Україні та на Заході його розглядають як арену боротьби між різними фінансово-промисловими групами України за вплив та доступ до ресурсів, які надають посади в адміністративному апараті” пишуть на сторінках впливового європейського видання EU Reporter в статті яка присвячена головним чином лісовому питанню в Україні та як воно інструменталізується олігархічними групами. 

На думку автора, «проблема олігархічного впливу є фундаментальною, адже вона по суті слугує головним гальмом на шляху розвитку країни, яке не можуть зрушити навіть такі масштабні акції громадської непокори як Євромайдан». Це, в свою чергу, є причиною того, що Україна займає дуже низькі позиції у міжнародних рейтингах сприйняття корупції. Результатом, на думку Генрі Сент-Джорджа, є небажання європейських інвесторів вкладати свої кошти в Україну, не дивлячись на прояв певного інтересу до неї, а також низький рівень довіри українського суспільства до своєї чинної влади, про що свідчать останні проведені соціологічні дослідження.

image3.jpg

Яскравим прикладом, на якому вирішив зосередитись автор статті, аби продемонструвати відзначену ним корумпованість української політичної системи, є «лісова проблема», котра «стоїть на українському порядку денному вже давно і суть її полягає в необхідності екозбереження лісових ресурсів країни, які нібито останнім часом вирубуються у ненормованих масштабах. До прикладу, у 2014 році в Україні було вирублено близько 25 млн кубометрів деревини та натомість відновлено лише 58 тис га. Нібито з метою вирішити цю проблему та певним чином покращити ситуацію в лісовому господарстві, у 2015 році був прийнятий мораторій на вивіз лісу-кругляку терміном на 10 років. Наразі можна сміливо стверджувати, що результати цього мораторію себе не виправдали. Український ліс продовжує використовуватись так само як і раніше, різниця полягає в тому, що тепер лісове господарство України більш орієнтоване на внутрішній ринок, ніж на зовнішній і погрузло в корупції. До цього також варто додати, що після 2015 року лісгоспи (об’єкти матеріального виробництва, що займаються обліком, охороною, вирубкою та відродженням лісів) припинили отримувати державне фінансування. Таким чином, вони, по суті, опинились у патовій ситуації, залишившись сам-на-сам зі своїми проблемами та й ще в умовах відсутності легального механізму отримувати достатньо коштів, необхідних не те що для отримання якогось прибутку, а бодай для підтримки наявного стану речей. За останній рік кількість робітників лісгоспів скоротилась на 10%, кілька десятків з них опинились в стані банкрутства, масштаби лісовідновлення зменшуються із-за нестачі коштів. В таких умовах проблеми, про які було зазначено вище і надалі залишатимуться актуальними, а випадки самовільної рубки дерев будуть лише зростати, причому у геометричній прогресії.»

image2.jpg

Далі на сторінках EU Reporter мова йде про законопроект №5495 «Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», котрий «був підготовлений із задекларованою метою зберегти українські ліси та запобігти незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів. Але наскільки відомо, в Україні назва закону не завжди відбиває його суть та прагнення, ба, більше, дуже часто мова в ньому іде про абсолютно протилежні речі.»

На думку автора статті «цією без сумніву важливою темою в Україні продовжують маніпулювати політики, бажаючи таким чином задовольнити власні партикуляристські бізнес інтереси». «Новий закон не встановлює кримінальну відповідальність за незаконні рубки, а розмір адміністративної відповідальності зменшується! Фактично новий закон суттєво полегшує порушникам процедуру покарання, по суті негласно дозволяючи їм і надалі займатись своєю незаконною діяльністю. Окрім того, “законодавчо неврегульованими залишаються питання відновлення вже вирубаних лісних масивів, без чого будь-які обмеження чи мораторії не матимуть сенсу ні в короткостроковій ні в довгостроковій перспективі. Так само, поза увагою законодавців залишається питання запровадження економічних заходів стримування експорту лісу та пиломатеріалів та стимулування експорту готових виробів. Перше можливо через суттєве підвищення ставок митних платежів на вивезення необробленої деревини чи продуктів низького ступеня переробки. Друге, через комплексну державну підтримку деревообробної галузі в цілому.» Як результат, в публікації наводиться думка економічного експерта Юрія Гаврилечка про те, що по суті, українське суспільство отримало черговий лобістський законопроект.

Після цього Сент-Джордж описує деталі: «лобійований в парламенті представниками популістської Радикальної партії Олега Ляшка, під гучними деклараціями захистити природу цей закон насправді просуває інтереси тих же українських олігархів, які таким чином намагаються знівелювати локальний ринок деревини та поставити його під особистий контроль з метою отримання надприбутків. У даному випадку мова йде насамперед про таких постатей, як Леонід Юрушев та Юрій Косюк – персони, дуже відмінні за рівнем своєї публічності та медійності, проте обидва надзвичайно впливові в українському бізнесу та політиці. З цього дуету, звісно більш знайомим видається пан Косюк – людина, яка наразі є доларовим мільярдером та постійно входить до списку 5-ти найбагатших людей України за версією Forbes (1 млрд $), неофіційно відомий як близький друг Петра Порошенка, з невісткою якого у Юрія Анатолійовича є спільний бізнес-проект, презентований останнього року у Давосі. Відомий як агробарон та один з найбільших латифундистів в Україні, Косюк займає ключові позиції в аграрному секторі за рахунок мінімальних податків, квот на експорт продукції та державні дотації з відшкодуванням ПДВ на суму 4,5 млрд гривень і це при тому, що усі інші агропідприємці не отримували суми більше, ніж 250 мільйонів, хоча, ймовірніше за все, потребували цього більше. Про статки «курячого барона» ходять легенди, зокрема мова йде про величезний маєток поблизу «Феофанії», побудований на території скіфського городища, який був з шумом відібраний у Національної академії наук. Що стосується Леоніда Юрушева (900 млн $ (2015)), то його діяльність висвічується медіа набагато рідше, проте відомо, що він є одним з інвесторів Арсенія Яценюка та володіє багатьма підприємствами, серед яких своє місце посідає «Українська Холдингова Лісопильна Компанія» Наразі можна сказати про те, що лісове господарство вочевидь зацікавило пана Косюка, який намагається викупити в пана Юрушева лісовий бізнес, який, в свою чергу, всіляко лобіював прийняття закону №5495, аби допомогти партнеру та отримати за рахунок цього більшу вигоду.»





Наслідки, до яких призведе прийняття законопроекту №5495, на думку оглядача європейського видання, дуже сумні: «Маючи на меті створити стимули для розвитку лісового господарства, цей закон фактично знищує його, оскільки унеможливлює лісгоспам можливість торгувати з європейськими країнами та отримувати за це набагато більші кошти, ніж це можливо в Україні, і таким чином, стати економічно самодостатніми. Зважаючи на те, що лісгосп є державним підприємством, більшість своїх прибутків він передає в державну казну, не залишаючи собі бодай необхідного мінімуму задля того, аби виконувати свої первинні функції (профілактика, гасіння пожеж, ефективний контроль над територією) та підтримувати відведену їм лісову ділянку в належному стані, а проблем з лісом в Україні вистачає. Однією з найголовніших загроз є поширення жуків короїдів, і для цього аби це подолати, потрібно вчасно вирубувати «хворі» дерева. Взагалі, в Україні побутує хибна думка про те, що ліс не можна вирубувати. Не тільки можна, але й потрібно: але зауважу, що це потрібно робити виключно цивілізованим шляхом, приділяючи увагу ресурсному відновленню, оскільки в інакшому разі усе це перетвориться в бездумну експлуатацію та викачування ресурсів. Євро, отримані від європейських партнерів та інвесторів, допоможуть українським лісникам вирішити цю проблему. Європейські країни давно вже зрозуміли цей принцип, а тому навіть в екологічних країнах сьогодні продовжують займатися лісозаготівлями. До прикладу, у 2016 році в Швеції було заготовлено 73,3 млн. кубометрів деревини, в Фінляндії – 57 млн., в Україні ж набагато менше – 16,4 млн, але при цьому вищезазначені скандинавські країни не скаржаться на екологічні проблеми, навпаки, вони є взірцем для всього світу. Україна повинна усвідомити, як ефективно використовувати той ресурс, що подарований їй природою. На фоні цього всього стає сумно, оскільки нещодавно прийнятий закон не передбачає такого шляху розвитку, наразі він як не можна найкраще відповідає недалекоглядним бізнес-інтересам дуету Юрушев-Косюк, оскільки фактично уможливлює їм доступ до дешевої, практично безкоштовної сировини, яка циркулюючи лише на локальному ринку продаватиметься фактично по собівартості, а потім у вигляді готової продукції експортуватиметься закордон. Такий варіант розвитку подій не враховує інтереси лісгоспів та місцевих громад, ба, більше, він їх цинічно ігнорує, залишаючи ключових стейкхолдерів сам-на-сам з економічними та екологічними проблемами, що з високою ймовірністю можуть виникнути в результаті в той час, як олігархи отримуватимуть з цієї справи шалені надприбутки.

Сент-Джордж наголошує на тому, що «використання практик тіньового лобізму в Україні несе згубний відбиток не тільки на «лісовому питанні». Те, що ви спостерігаєте, можна застосувати і до будь-якої іншої сфери в Україні, що, так чи інакше, має справу з грошима або впливом. І чим далі ідуть українці, тим більше вони розуміють, скільки негативу несе збереження цих консервованих правил та методик.»

Відображується це сьогодні і на міжнародних зв’язках України: «Сьогодні європейські інвестори готові вкладати свої кошти у сферу лісового господарства, мова йде про інвестиції обсягом від 200 млн євро, проте дивлячись на те, як закони політичним шляхом підтасовуються під конкретні бізнес-інтереси місцевих олігархів, перспективи на успішну співпрацю між ЄС та Україною видаються мені все більш примарними і не тільки я поділяю цю думку.»

Відповідно до цього, автор закликає «українське суспільство самостійно усвідомити що воно хоче і відділити свої справжні національні інтереси від того, що за них намагаються видати. Відповідно, якщо президент Порошенко є гарантом Конституції України та тим, хто репрезентує інтереси українського народу, він повинен скористатися своїм правом та накласти на цей закон вето.»

Підсумовуючи, Генрі Сент-Джорж зазначає , що «можна з впевненістю сказати, що тема корупції завжди буде однією з найголовніших у діалозі між Києвом та Брюсселі, проте що набагато важливіше, вона завжди стоятиме питанням №1 у діалозі між українською владою та українським народом.»


Джерело: https://www.eureporter.co/politics/2018/07/12/the-number-one-question-between-ukraine-government-and-its-people/