Арифметика бідності: де ховаються високі зарплати українців
Олігархи — зло, яке грабує всю країну, вважає помітна частина населення України. «Половина Києва їздить на іномарках, а пенсіонери збирають пляшки» — можна побачити в коментарях під постом одного з кандидатів в президенти. Проте насправді не олігархи є причиною бідності України. А що насправді є — головне питання конференції #YSC 2.0 «Економічне майбутнє України».
Головний рушій економічного зростання визначили вчені Сезар А. Ідальго з медіа-лабораторії МТІ і Рікардо Хаусман з Гарвардської школи Кеннеді у 2009 році. Це економічна спеціалізація країни.
Це підтверджується результатами емпіричного аналізу та дослідженням реальних даних. На основі яких Ідальго та Хаусман представили світові коефіцієнт економічної складності — показник, що характеризує диверсифікованість експорту країни.
Якщо в країні розвинута промисловість та виробляється багато видів товарів — вона є успішною, створює робочі місця, адекватні заробітні плати та високий ВВП. Україна ж є не виробником, а «донором» сировини. Яка завжди дешевше виробів з неї.
За словами Віктора Галасюка, президента Української асоціації Римського клубу, є суттєва різниця в структурах експорту Євросоюзу та України: в Євросоюзі він на 79% складається з продукції промисловості. Тобто це не сировина, а вироби з неї. В той час як 70% нашого експорту — це як раз сировина, або товари з мінімальним рівнем обробки.
«Готова продукція завжди коштує більше за сировину. Для порівняння, Україна продає пшеницю по 5 грн\кг. В той час, як борошно коштує 10 грн\кг. Пшениці продається на 7 млрд грн, а борошна на 70 млн грн. Це величезна різниця. Потім в інших країнах з того борошна роблять макарони, які приїжджають в наші крамниці» — каже Галасюк.
У довгостроковій перспективі Україна має всі шанси вирватися в економічні лідери Європи. Країни, у яких не вистачає ресурсів, закуповують їх у інших, обробляють, продають і збагачуються. В Україні ж є власні — так що цей шлях стає ще простіше.
