Українські підприємства, що займаються переробленням сої та ріпаку, нині недозавантажені приблизно на 35%. За умови повного використання цих виробничих потужностей, держава могла б отримати додаткові ₴7,3 млрд до державного бюджету та близько $238 млн валютних надходжень. Для досягнення цього пропонувалося запровадити 10% експортне мито на операції трейдерів із ріпаком і соєю, залишивши безмитний режим для фермерів, які експортують власну продукцію.
Про це розповідає Бізнес • Медіа
Мета впровадження експортного мита
Головною ідеєю пропозиції було стимулювання великих трейдерів не експортувати сировину, а інвестувати у створення заводів для її перероблення всередині країни. Подібний підхід вже був реалізований у сферах соняшника й лісу-кругляка, що призвело до значних промислових інвестицій у ці галузі. Прогнозувалося, що введення мита дозволить збільшити обсяг експорту ріпакової олії та шроту на 300% і 200% відповідно, а соєвої олії та шроту — на 50% і 100%.
Позиція бізнесу та рішення парламенту
Втім, ініціатива зіткнулася з опором бізнес-спільноти. Американська торговельна палата в Україні (ACC) заявила про ризики впровадження експортного мита для олійних культур, аналогічну стурбованість висловила Європейська бізнес-асоціація. У підсумку Верховна Рада 18 червня не підтримала поправку до законопроєкту №13134, яка передбачала введення 10% експортного мита на сою та ріпак.
“Як заявили в економічному комітеті Верховної Ради, українські заводи з перероблювання сої та ріпаку недозавантажені на 35%. Якщо ці потужності будуть задіяні, Україна отримає додаткових ₴7,3 млрд доходів до держбюджету та $238 млн додаткових валютних надходжень”.