Протести у Молдові: дуже мало паралелей з Україною
22.01.2016
Доктор політичних наук, модератор аналітичної групи Geostrategy, викладач Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка
Не варто розглядати ситуацію у столиці Молдови, послуговуючись тими кліше, які домінують у медіа під впливом україно-російського конфлікту.
Йдеться про те, що у нас традиційно шукають серед місцевих політичних сил проросійську п’яту колону чи переконаних прихильників комуністичної ідеології, що стають на заваді європрагненням частини населення держави.
Молдова вже досить давно й надійно закріпила за собою імідж країни, яка власним, часом непомітним для сусідів шляхом просунулася на шляху євроінтеграції значно далі, ніж, скажімо, Україна чи Грузія.
Якщо шукати тут слід Москви чи чергове застосування Заходом технологій кольорових революцій – це не допоможе, як на мене, пояснити ситуацію. Із стрічок новин стає зрозумілим, що серед протестувальників є і соціалісти – наступники місцевих комуністів, і активісти Громадянської платформи «Гідність і правда», і навіть прихильники прозахідної Демократичної партії Молдови, чий лідер Павел Філіп серед ночі очолив молдовський уряд.
Скоріше, це свідчення того, що для пострадянського простору типовою є нестабільність держав як політичних утворень. Не суспільств чи певних соціальних прошарків, а саме – держав.
Згадати перманентні протести у Вірменії, криваві події кілька років тому в Казахстані у місті Жанаозені, суспільні заворушення у країнах Центральної Азії. Тут є спільні й відмінні причини. Спільна та, що врешті приходить час прощання з радянським минулим. А крім того, Росія, як метрополія, послаблює імперську хватку.
Та чи не найважливіше, що виступи в Кишиневі свідчать про нові вимоги до місцевої еліти, коли громада вже не задовольняється не те що популістськими, але й формальними ознаками просування країни у певному напрямі.
Молдова серед другого ешелону колишніх радянських республік (якщо брати до уваги країни Балтії) демонструє приклади того, як внаслідок корупційного скандалу вищі посадові особи йдуть у відставку, а країна робить спроби сформувати нові політичні стандарти.
Європейці, у чиї ворота стукає Молдова, мають бути загалом задоволені. Цю тезу засвідчує той факт, що Європарламент привітав призначення нового урядового чільника, а огріхи попередників Брюссель, схоже, схильний розглядати як проблеми демократичного зростання.
