Офіс підтримки інвестицій — пуста декларація чи реальна перспектива
16.08.2016
«Когда свадьба?» Поля Гогена — самая дорогая картина в мире: продана в 2015 году за 300 млн долларов.
Руководитель юридического блока компании Investment Service Ukraine, адвокат
Держава поступово приходить до розуміння своєї власної інвестиційної політики, вважає експерт
Нещодавно глава Кабінету Міністрів України підняв питання покращення інвестиційного клімату у державі. У своєму виступі Прем’єр-міністр України висловив намір створити офіс підтримки інвестицій. Прем’єр очікує, що вже з вересня він почне функціонувати та активно сприяти покращенню взаємовідносин з інвесторами. Запуск вказаної установи відбуватиметься під патронатом фонду прямих інвестицій Western NIS EnterpriseFund.Що таке WNISEF
WNISEF – фонд, створений в 1994 році американським урядом. Для виконання фондом своїх повноважень сформовано капітал, який складає 150 мільйонів доларів. Основною діяльністю вказаного фонду є інвестування у підприємства малого та середнього бізнесу. Фонд реалізує 4 програми, метою яких є допомога Україні та Молдові в складний період шляхом розробки економічної політики та розвитку лідерства.
Заява очільника Уряду викликала зацікавлення у представників бізнесу саме через факт співпраці з WNISEF. З початку своєї діяльності WNISEF уже інвестував у бізнес близько 170 мільйонів доларів. Прикладом вдалих інвестицій можна навести ту ж таки кондитерську компанію «АВК». Завдяки WNISEF кондитерська компанія «АВК» не тільки змогла покращити свою конкурентоздатність, а і суттєво збільшити вартість власних акцій.
Крім того, Гройсман констатував, що ліквідація Державного Агентства з інвестицій та управління національними проектами у 2015 році була хибним кроком. Ліквідувавши вказану агенцію, Україна зіткнулась з тим, що її функції було делеговано Міністерству економіки. Агенцію було створено ще у 2011 році, однак чим вона займалась весь цей час – так і залишилось загадкою. За задумкою законодавця, вказаний орган повинен був реалізовувати державну політику у сфері інвестиційної діяльності, здійснювати управління національними проектами, реалізовувати заходи, спрямовані на поліпшення інвестиційного іміджу України та підтримувати інвестиційний розвиток регіонів України.
Однак неправильний підхід до організації цього органу призвів до його безрезультатного функціонування і до появи великої кількості проектів тільки на папері.
Причинами появи такої ситуації стали декілька факторів.
По-перше, Закони України «Про інвестиційну діяльність» та «Режим іноземного інвестування», які створено більш як 2 десятиліття тому. Вказані закони писалися ще на основі радянської парадигми, яка явно не відповідає вимогам сучасності щодо побудови інвестиційної політики.
По-друге, Державне Агентство постійно конфліктувало з Міністерством економіки за сфери впливу на економіку та інвестиційну діяльність. Ця проблема напряму пов’язана з першою, оскільки безідейні повноваження та відсутність стратегії породили хаос. І як наслідок, між Міністерством економіки та Державною агенцією постійно точилась війна за те, хто більше виділить коштів на розвиток економіки та реалізацію національних інвестиційних проектів. Наслідком цього стала неправильна процедура фінансування Агенції.
У зв’язку з цим, урахувавши старі помилки, Уряд вирішив наново створити спеціалізовану установу, яка буде займатися конкретними завданнями: залученням нових інвестицій, покращенням інвестиційного клімату, підвищенням якості обслуговування інвесторів та полегшенням співпраці з усіма органами влади та місцевого самоврядування.
Поки що заснування офісу з обслуговування інвестицій носить декларативний характер, а тому важко проаналізувати основні принципи його діяльності, концепцію, сферу повноважень. Є бачення, що новостворена установа повинна покращити співпрацю з інвесторами, що у свій час не вдалося Мінекономіки.
Зараз дуже важливо повернути довіру до української економіки, оскільки фінансування інвестиційних проектів можливе лише за сприяння іноземних банків та компаній. Однак, в умовах воєнного конфлікту, серйозних проблем з економікою, а також постійно спадаючих показників рейтингу економічної та інвестиційної привабливості України, привернути увагу інвестора є надзвичайно складним завданням.
Озираючись на попередні реформи (відмова від реєстрації іноземних інвестицій, покращення умов для фрілансерів, прагнення актуалізувати старе законодавство, участь у програмі державних закупівель, передача повноважень органам місцевого самоврядування), варто зазначити, що держава поступово приходить до розуміння своєї власної інвестиційної політики.
На жаль, цього ще замало, щоб зацікавити інвестора. Взяти хоча б Польщу та Грузію, які наразі є взірцем для України у проведенні реформ. З аналізу їх досвіду видно, як вказані держави серйозно підійшли до проблеми захисту інтересів інвестора та мінімізації його спілкування з державними органами. В Україні доцільно було б організувати для інвестора єдине вікно, в яке необхідно подати незначну кількість документів, звільнивши інвестора від блукання по бюрократичних коридорах. Не зайвим було б переглянути та переосмислити гарантії інвесторів, які у нашій країні не змінюються вже десятиліттями. Поряд із цим, досвід Грузії та Польщі доводить, що зменшення корупції, децентралізація, збільшення повноважень місцевого самоврядування здатні надзвичайно підвищити інтереси інвесторів. Адже цілком закономірно, що у інвестора не виникне бажання вкладати сьогодні кошти у ту державу, де завтра в тебе можуть все забрати. Саме ці ідеї і має реалізувати офіс підтримки інвестицій.
Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що Україна вже почала робити певні кроки назустріч інвесторам. Це значить, що в майбутньому є всі шанси спостерігати, як вливання інвестицій в українську економіку призведе до відродження закритих перспективних проектів, а також спонукає підтримку у розробці нових. І як тільки ми отримаємо хоч один закінчений інвестиційний проект, бажання інших приєднатися до інвестування в українську економіку не змусить себе довго чекати.
Крім того, Гройсман констатував, що ліквідація Державного Агентства з інвестицій та управління національними проектами у 2015 році була хибним кроком. Ліквідувавши вказану агенцію, Україна зіткнулась з тим, що її функції було делеговано Міністерству економіки. Агенцію було створено ще у 2011 році, однак чим вона займалась весь цей час – так і залишилось загадкою. За задумкою законодавця, вказаний орган повинен був реалізовувати державну політику у сфері інвестиційної діяльності, здійснювати управління національними проектами, реалізовувати заходи, спрямовані на поліпшення інвестиційного іміджу України та підтримувати інвестиційний розвиток регіонів України.
Однак неправильний підхід до організації цього органу призвів до його безрезультатного функціонування і до появи великої кількості проектів тільки на папері.
Причинами появи такої ситуації стали декілька факторів.
По-перше, Закони України «Про інвестиційну діяльність» та «Режим іноземного інвестування», які створено більш як 2 десятиліття тому. Вказані закони писалися ще на основі радянської парадигми, яка явно не відповідає вимогам сучасності щодо побудови інвестиційної політики.
По-друге, Державне Агентство постійно конфліктувало з Міністерством економіки за сфери впливу на економіку та інвестиційну діяльність. Ця проблема напряму пов’язана з першою, оскільки безідейні повноваження та відсутність стратегії породили хаос. І як наслідок, між Міністерством економіки та Державною агенцією постійно точилась війна за те, хто більше виділить коштів на розвиток економіки та реалізацію національних інвестиційних проектів. Наслідком цього стала неправильна процедура фінансування Агенції.
У зв’язку з цим, урахувавши старі помилки, Уряд вирішив наново створити спеціалізовану установу, яка буде займатися конкретними завданнями: залученням нових інвестицій, покращенням інвестиційного клімату, підвищенням якості обслуговування інвесторів та полегшенням співпраці з усіма органами влади та місцевого самоврядування.
Поки що заснування офісу з обслуговування інвестицій носить декларативний характер, а тому важко проаналізувати основні принципи його діяльності, концепцію, сферу повноважень. Є бачення, що новостворена установа повинна покращити співпрацю з інвесторами, що у свій час не вдалося Мінекономіки.
Зараз дуже важливо повернути довіру до української економіки, оскільки фінансування інвестиційних проектів можливе лише за сприяння іноземних банків та компаній. Однак, в умовах воєнного конфлікту, серйозних проблем з економікою, а також постійно спадаючих показників рейтингу економічної та інвестиційної привабливості України, привернути увагу інвестора є надзвичайно складним завданням.
Озираючись на попередні реформи (відмова від реєстрації іноземних інвестицій, покращення умов для фрілансерів, прагнення актуалізувати старе законодавство, участь у програмі державних закупівель, передача повноважень органам місцевого самоврядування), варто зазначити, що держава поступово приходить до розуміння своєї власної інвестиційної політики.
На жаль, цього ще замало, щоб зацікавити інвестора. Взяти хоча б Польщу та Грузію, які наразі є взірцем для України у проведенні реформ. З аналізу їх досвіду видно, як вказані держави серйозно підійшли до проблеми захисту інтересів інвестора та мінімізації його спілкування з державними органами. В Україні доцільно було б організувати для інвестора єдине вікно, в яке необхідно подати незначну кількість документів, звільнивши інвестора від блукання по бюрократичних коридорах. Не зайвим було б переглянути та переосмислити гарантії інвесторів, які у нашій країні не змінюються вже десятиліттями. Поряд із цим, досвід Грузії та Польщі доводить, що зменшення корупції, децентралізація, збільшення повноважень місцевого самоврядування здатні надзвичайно підвищити інтереси інвесторів. Адже цілком закономірно, що у інвестора не виникне бажання вкладати сьогодні кошти у ту державу, де завтра в тебе можуть все забрати. Саме ці ідеї і має реалізувати офіс підтримки інвестицій.
Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що Україна вже почала робити певні кроки назустріч інвесторам. Це значить, що в майбутньому є всі шанси спостерігати, як вливання інвестицій в українську економіку призведе до відродження закритих перспективних проектів, а також спонукає підтримку у розробці нових. І як тільки ми отримаємо хоч один закінчений інвестиційний проект, бажання інших приєднатися до інвестування в українську економіку не змусить себе довго чекати.
