Наука України – тотальна зрада
В цілому по планеті фінансові вливання у науку – перспективні інвестиції.
Україна йде власним шляхом, тут гроші на розвиток наукової галузі – це витрати, які дуже неохоче бере на себе держава. Закон України про наукову і науково-технічну діяльність визначає, що рівень розвитку науки і техніки є головним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту громадян, їх духовного та інтелектуального зростання.
Та рівень розвитку науки в Україні логічно низький – а яким йому бути за відсутності державної стратегії та фінансування. Це ставить нашу державу на 85 місце з 138 за даними Індексу глобальної конкурентоспроможності 2016-2017. На 26 пунктів ми відстаємо від Грузії.
Краще за рейтинги про стан науки мовлять гроші.
Економічний лідер світу, США, витрачає на науку $ 405 млрд, Китай – $ 338 млрд, Японія – $ 160 млрд, Німеччина – $ 70 млрд, Південна Корея – $ 65 млрд, Росія – $ 33 млрд, Швеція – $12 млрд, Фінляндія – $ 6 млрд.
Україну непомітно на цьому графіку. Це тому, що бюджет Міносвіти і науки на 2017 рік – 22,9 млрд грн. У світовому масштабі це дуже схоже на нуль.
За даними НАН України фінансова політика держави за роки незалежності знизила у 3,3 рази чисельність працівників в інноваційній сфері. У США і Західній Європі той самий показник виріс у 2 рази, в Південно-Східній Азії – у 4 рази.
Зокрема в 3,5 рази знизилася кількість дослідників в галузі технічних наук. А ось чисельність фахівців у політичних науках збільшилася в 5,6 раз, юридичних – в 3,5 рази; в 14,3 разів зменшилося освоєння нових видів техніки; в 5 разів впала (з 56% до 11,2%) частка інноваційно-активних промислових підприємств, в той же час в ЄС – їх в середньому 60%. Приріст ВВП за рахунок введення нових технологій в Україні складає 0,7%, тоді як в розвинених країнах цей показник досягає 60-90%.
Відповідно до статті Закону України про наукову і науково-технічну діяльність держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці.
Також визначено, що пенсії, призначені згідно з цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Нагадаю, що цей закон про наукову і науково-технічну діяльність був прийнятий у листопаді 2015 року.
На практиці, з квітня 2015 року науково-педагогічним працівникам, що вийшли на пенсію до 1 жовтня 2011-го, почали нараховувати виплати в розмірі звичайних трудових. Крім того останні роки для цієї категорії пенсія взагалі не індексується, тому вона фактично зрівнялась з мінімальною пенсією.
Будь-яка професія заслуговує поваги як до неї, так і до людей, які її виконують, як по Ісаковському: «всякий труд почётен, где какой ни есть, человеку по работе воздаётся честь». Але у випадку коли держава оголошує будь-які гарантії, то їхнє виконання повинно бути одним з пріоритетів держави.
Зміна раніше оголошених гарантій для науково-педагогічних працівників в частині визначення принципів нарахування наукових пенсій зменшує престиж науково-технічної діяльності, що нівелює роль науки як джерела економічного зростання. Це неодмінно тягне за собою ще більший економічний занепад. Замкнене коло.
Для його розірвання необхідно прозору та зрозумілу стратегію розвитку науки, персональна відповідальність менеджера, бюджет розвитку, а не проїдання, коли коштів вистачає на невелику заробітну плату та комунальні платежі для підтримки «пустих» приміщень. Дотримання цих, начебто зрозумілих і визначених принципів, повинно призвести до покращення рівня життя в Україні.
