Навіщо українському свинарству два мільярди євро?
Інколи звучить теза, що аграрії і так почувають себе добре. Такий висновок дуже узагальнений, якщо говорити про весь аграрний бізнес. Певною мірою він, можливо, і справедливий, наприклад у випадку рослинництва. Так, представники цієї галузі дещо міцніше «стоять на ногах», порівняно з іншими секторами. Але і тут є куди розвиватися й інвестувати (підвищувати рівень ефективності тощо).
Що ж до тваринництва, то наразі ця галузь перебуває на «початку шляху» і потребує ґрунтовних фінансових вливань, зокрема для нарощення обсягів виробництва, підвищення конкурентоспроможності тощо.
Звісно, тваринники не будують особливих ілюзій щодо отримання дотацій чи допомоги, але маємо ситуацію, коли «привілеїв» щороку меншає. Наприклад, це стосується змін системи оподаткування. Цьогоріч виробникам запропонували схему відшкодування спецрежиму 50/50, а з 2017-го ця, фактично, єдина підтримка сектору взагалі скасовується.
Обсяги інвестицій, які принесуть реальні результати
Якщо говорити виключно про свинарство, оптимальні інвестиції, які б допомогли галузі активно розвиватися — 1,5-2 мільярди євро. Звісно йдеться не про наступний рік чи п’ятирічку, а про глобальніший термін. Така сума допомогла би виробництву «покрити» потенційну ємність внутрішнього ринку України — 1,2-1,3 млн тонн. Зараз інвестовано близько 30%.
Куди конкретно інвестувати?
Для того, щоб інвестор «зайшов» в Україну і вирішив вкладати кошти у свинарство, ця галузь має бути інвестиційно привабливою. Яким чином цього досягнути? Перший, і найважливіший чинник, — економічне зростання. Для цього треба мати фінансову інфраструктуру. Маються на увазі довгострокові кредити і програми здешевлення кредитних ставок.
Конче потребують інвестицій й інші напрямки, від яких напряму залежить успішний розвиток галузі:
Освіта. Підготовка та підвищення кваліфікації працівників. Галузь не може ефективно функціонувати без грамотного персоналу.
Контроль епізоотичної ситуації. Це питання комплексне і стосується усього сектору тваринництва. Воно об’єднує розробку Програм моніторингу захворювань тварин (африканська чума свиней, епідемічна діарея свиней та інші небезпечних хвороби), Програм елімінації поширення хвороб тощо.
· Лабораторії і дослідні центри. Зараз в Україні не вистачає ні держаних, ні комерційних установ, які б здійснювали ефективну діагностику.
· Створення відповідної законодавчої бази. Нині цей процес триває, закони змінюються, але доволі повільно. Крім того, існує ще величезна кількість нормативних актів, які треба впровадити, щоб діяльність ферм була максимально прозорою, передбачуваною та логічною. Прикладом може бути Закон «Про побічні продукти», коли була введена норма, яка практично унеможливлювала розвиток бізнесу (йдеться про переробку гною під тиском мінімум 3 бари). І таких моментів багато. Фактично, на кожному кроці виникає проблематика. Звісно, це ускладнює ведення бізнесу.
Програми експорту продовольства і розвиток зовнішньої торгівлі. Україна могла би, наприклад, поставляти свою свинину до країн Азії та Африки.
Племінне свинарство і тваринництво в цілому, теж потребують створення комплексної інфраструктури. Розбудова таких систем має бути тандемною роботою бізнесу і держави.
Окрім виробничих потреб, потрібно покращувати імідж продукції свинарства, споживання свинини, підвищувати популярність, фінансувати програми створення якісного продукту. Всі ці кроки потребують інвестицій, і значних.
Усі перелічені напрямки — «гвинтики» єдиного «механізму» галузі свинарства. Звісно, хотілося б, щоб держава приділяла їм увагу, у вигляді концентрованих фінансових ресурсів, але ту підтримку, яка виділяється (причому на весь сектор тваринництва) — навіть не варто коментувати.
