СЕС у Чорнобильській зоні: чи варто?
Міністерство екології хоче розвивати відновлювану енергетику, не піклуючись про нюанси
Державне агенство з управління зоною відчуження збирається надати в аренду строком на 49 років площадку відстою автотранспорту Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» задля розміщення на ній сонячної електростанції загальною площею 3,4 га, оціночна вартість сягає близько 6 млн грн.
Зона відчуження дійсно включає досить великі території, які певним чином могли б використовуватися, пояснює Максим Бабаєв. Але необхідно зважати, що це також територія з підвищеним радіаційним фоном. Будь-яке господарювання там – джерело ризиків для людей (наприклад, персоналу), та обладнання. Наразі міністр екології Остап Семерак заявив про досягнення попередніх домовленостей із канадськими інвесторами щодо побудови у Зоні сонячної електростанції. Цьому факту сприяло прийняття у липні законопроекту № 4437, що полегшує інвестиційні умови у Зоні відчуження.Держагенство з управління Зоною вже виділяє 4,3 га для реалізації проекту СЕС. На такій площі можна розмістити станцію потужністю близько 2 МВт. Відповідно, вона буде здатна згенерувати 2 млн кВт*год/рік. Потенційно – це забезпечення електроенергією близько 1 тисячі українських домогосподарств. Розміщення подібних станцій у Зоні вирішує важливу проблему, з якою стикаються компанії при будівництві СЕС – проблему землі. Згідно з чинним законодавством, встановлення електрогенеруючих потужностей дозволяється лише якщо ділянка має тип землекористування «землі енергетики». Більшість відкритих ділянок відносяться до сільськогосподарських земель, а поміняти тип землекористування дуже важко.
Безперечно, ми маємо розвивати відновлювану енергетику. Це наша безпека – екологічна, економічна, геополітична. Але при реалізації будь-якого проекту варто враховувати всі нюанси та ризики, що можуть виникнути при будівництві та експлуатації. Конкретно до цієї електростанції виникають наступні питання:
1. Виділений майданчик знаходиться на території ДСП "Чорнобильський спецкомбінат". Це підприємство розміщується у безпосередній близькості до ЧАЕС. Який радіаційний фон наразі у цьому місці? Як він може вплинути на людей, що будуть будувати станцію та обслуговувати її?
2. Строк служби сонячних панелей може сягати 30-35 років. Строк служби іншого обладання (наприклад, інверторів) зазвичай коротший. Незалежно від цього, неробоче обладнання колись доведеться утилізувати. У даному випадку (в залежності від умов) у нього є всі шанси стати низько- чи середньоактивними радіоактивними відходами. Компанія-інвестор візьме на себе розробку плана утилізації для такого обладнання та відповідні зобов’язання?
3. Періодично виникає потреба мити сонячні панелі. Певна частина радіонуклідів переноситься у просторі у вигляді пилу. Потенційно він осідатиме на панелях. Як утилізуватиметься рідина після миття обладнання?
Є й інші питання до цього проекту. Але висновок можна зробити один. Для безпечної експлуатації такої сонячної станції потрібно докладати багато додаткових зусиль. Воно того варте?