Альтернатива корупції. Як законодавче врегулювання лобізму посприяє розвитку держави
Боротьба з корупцією стала топовою темою мала не в кожній сфері життя суспільства. Щоб подолати її, потрібно запропонувати представникам бізнесу та політики реальну альтернативу та зменшити кількість корупційних чинників на побутовому рівні.
Нам вже вдалось знизити ризики недобросовісних дій в процесі публічних закупівель за допомогою системи Prozorro. Рівень корупції індексують громадські організації, зокрема Transparency International Ukraine та Центр протидії корупції. Є результати роботи новостворених НАЗК та НАБУ. Час зробити наступний крок.
На побутовому рівні боротьба з корупцією — питання грошей. Його можна вирішити, легалізувавши заробітні плати та вивівши з тіні додаткові компенсації. Йдеться про сотні тисяч гривень, які щорічно недоотримує держава.
А от стосунки влади та бізнесу можна врегулювати, узаконивши government relations (GR, едвокасі, або, як його називають в побуті — лобізму). Без цього ми так чи інакше провокуємо прояви корупції.
Скільки коштує закон?
Візьмемо одну з ключових і найбільш дискусійних реформ — медичну. Написання декількох законопроектів, організація флешмобів, мітингів, медійний супровід — все це потребує фінансових витрат, а вони сягають десятків тисяч доларів. Так само витрачають гроші й опоненти медичної реформи, доводячи необхідність прийняття інших законопроектів.
Взагалі, написання нескладного законопроекту коливається в межах 20—25 тис грн. Коли проект стосується системної реформи та потребує ще й змін в чинних законах, цифри з декількома нулями вимірюватимуться в доларовому еквіваленті. Податки з цих коштів не сплачують. І якщо подивитись на сайт Верховної Ради, в розділ “законодавство”, ми побачимо, що кількість зареєстрованих законопроектів за майже три роки роботи парламентарів вже перейшла межу 7 тисяч.
А тепер уявімо, що лобісти в Україні працюють легально.
Є зацікавлені сторони (стейкхолдери) — в рамках цілісної реформи вони лобіюють окремі її складові (наприклад, державні закупівлі та процедура їх проведення) з огляду на інтереси бізнесу та споживачів послуг — громадян. Це міг би робити лобіст. Тобто, відповідальна особа повинна бути зарахована в реєстр лобістів і мати право надавати комунікативні чи представницькі послуги саме в сфері медицини; вести відповідні переговори між владою і бізнесом.
Лобіст так само представляє чиїсь інтереси, як адвокат чи нотаріус. Тому і робота його має бути оплачена і представлена договором. Варіантів може бути щонайменше два: фіксована щомісячна зарплата в межах 30-40 тис грн або відсоток за виконану роботу.
Механізм легалізації лобіювання прописаний у зареєстрованих в парламенті законопроектах. Хоч і по-різному. Лобіст повинен буде зареєструватись як суб'єкт надання певних послуг з отриманням матеріальної вигоди. Також передбачена необхідна сплата податків з прибутку.
Сфери впливу визначаються по-різному: хтось пропонує обмежитись поки лише роботою з парламентом, інші готові впроваджувати систему як на рівні центральних органів влади, так і місцевого самоврядування. Щонайменше це допоможе вирішити два питання: на рівні закону сформувати ще одну сферу підприємницької діяльності, та офіційно (через реєстр) представити суспільству людей, які в нашій країні займаються лобіюванням чужих інтересів.
Лишається прийняти компромісне рішення і підтримати найбільш оптимальний варіант законодавчого регулювання. Я схиляюсь до регулювання співпраці між бізнесом та політиками на усіх рівнях влади. Це європейська модель взаємодії. В іншому випадку усі спроби подолати корупцію на найвищому рівні (тобто між бізнесом та владою) ще багато років будуть топовою медійною темою.