Українське кіно в прокаті: Нard Talk Зимового Кіноринку 2018

кіноіндустрія
Українське кіно в прокаті: Нard Talk Зимового Кіноринку 2018

Як зробити українське кіно конкурентоспроможним в прокаті? Чи є шанс українським фільмам наблизитись до голлівудських за показниками касових зборів? Як налагодити дієву комунікацію між кінотеатрами, прокатниками, та кіновиробниками, і яка в цьому роль держструктур? Про все це говорили під час hard talk "Українське кіно в прокаті", яка відбулася в рамках другого дня Зимового Кіноринку-2018.

До участі у розмові були запрошені продюсери: Володимира Яценко "Дике поле", Олексій Москаленко "Бобот..", представник прокатників Роман Мартиненко (MMD), промо-директорка Film.ua Поліна Томачова, представники кінотеатрального сегменту Олена Ніцко (Сінема Сіті) та Руслана Ципяшук (к-р "Прем'єра" м.Ковель), та голова Держкіно Пилип Іллєнко.

Загалом розмова була активною, але до бійки так і не дійшло. Ми зробили тезисну збірку. Впевнені цікаво буде не тільки представникам індустріі. Повне відео події  

В умовах невідомості

Говорити про затребуваність українського кіно серед українських же глядачів досить важко, оскільки в країні не існує зведеної статистики про відвідуваність вітчизняних фільмів. Пилип Іллєнко, зауважив що має інформацію лише про картини що фінансувалися Держкіно, і ту що оприлюднюють самі кіновиробники, однак інформацію з регіонів збирають безсистемно від представників відділу культури до філармоній. Вирішити проблему міг би єдиний електронний квиток. Крім того 31 січня завершується мораторій на перевірки МСБ, тож в Держкіно збираються розпочати рейди по перевіркам наявності прокатних посвідчень, дотримування квот 15% на українське кіно, та ін.  

Головне не бокс-офіс а динаміка

Голова Держкіно запропонував сконцентруватись не на кількісних показниках, накшталт бокс-офісу тім більше в їх порівнянні з об’ємом виділених державою коштів (що поширюється інтернетом у якісь «дивних табличках»), а на темпах загального росту індустрії. Збори українського кіно за цей рік виросли удвічі, а частка українського кіно, що у 2013 рр була трішечки більше за 0, у 2018 наблизилась до 8%. І якщо американська індустрія працює вже друге століття, то наша після падіння 90-х тільки зараз починає відновлюватись, причому високими темпами, тому що наприклад нове румунське кино про яке у Європі дискутують вже років 10, у локальному прокаті не перевищує 2%. Ми почали пару років тому і вже маємо значно більше.

Ще однією тезою пан Іллєнко підкреслив не комерційну, але суспільну значимість наших картин. І що таке кіно як Кіборги не можливо зняти за менші кошти (вартість картини 48 млн грн), і намагатись повернути їх у прокаті. Для цього потрібно зібрати 140 млн грн, при тому що американські рекордсмени-блокбастери за котрими стоїть глобальна світова кіноіндустрія, збирають на нашому ринку максимум 100 млн.

І ще один аспект, - це арт- хаусне кіно, яке зовсім не створюють  для широкого прокату, «а щоб перемогти у Канах, і вони це зробили. – каже Іллєнко - От давайте, вкладить хтось гроші у картину на актуальну політичну тему, яка цю тему розкриє на Канському фестивалі з позиції України. І тут хтось каже що це провал, тому що в прокаті він зібрав 2 млн грн. Але арт-хаус збирає 200-300 тис».

Тож, проблеми індустрії на поверхні, але потрібно дискутувати не только з приводу їх наявності але шукати можливості їх подолання. «Давайте говорити про то, що усім зробити, щоб збирати більше... Ми досхлухаємось до всього що кінотеатри і прокатчики кажуть. Други ланки індустрії теж должни розуміти чому промо наших картин складніше за якогось "Аквамена" – завершив свій спіч голова «Держкино»

Аудиторія наше… всє…

На думку продюсера «Дикого поля» Володимира Яценко проблемний прокат першого вітчизняного істерна, в промо якого реально вклалися як у «створення культурного феномену», - пов'язаний зі жанровою складностью, і неготовністю потенциального глядача складної картини йти у кінотеатри.  Крім того, з 106 кінотеатрів яки "прокатали" картину більше всього 10% зборів забезпечив к-р «Жовтень», тому що вони якраз сформували свою «непопосову» аудіторію, і вміють з нею працювати.

Роман Мартиненко (ММD) та Олексій Москаленко продюсер картини «Бобот» розповіли, що схеми роботи та прогнозування прокату у нас і в світовій кіноіндустрії різні. Якщо Голлівуд відштовхується від перспективи світових зборів, і бюджету картин, то в нас прокатники вимушені прогнозувати бокс-офіси, щоб не втратити на промо. Але кіно, то магія, тому розрахунок у «Дикому полі» на 50 тис фоловерів Сергія Жадана, претворилось у 26 по факту, а серйозні рекламні вкладення у Бобота, з лайкамі в ФБ на рівні Піратів Карибського моря, завершились дуже невисокими показниками. Висновки прокатники роблять таки: по-перше, промо-схеми що спрацьовують на глядачів американського кіно не доходять до «нашої» глядацької аудиторії, а по-друге якийсь час ще візьме повернення цих людей у зали кінотеатрів. Бо в Польщі де Олексій попав на звичайний денний сеанс складного фільму «Волинь» у Варшаві, на третій тиждень прокату зал був забитий, і при середньому віці аудиторії 16 - 25. «Я навіть уявити собі не можу відвідування фільмів такої тематики в Україні. Щоб затягнути цю аудиторію в кіно потрібні зусилля»  

Попит на "попсу", та кіно, як розвага..

На думку промо-директорки кінокомпанії Film.Ua GROUP Поліни Толмачової, розмова про те, як "затягнути" українського глядача в кінотеатр, має трохи схиблений вектор. Оскільки кіно все ще залишається індустрією розваг, виробники фільмів та продюсери мають подумати над тим, як зацікавити глядача у перегляді українського кіно. Вона переконана, глядач йде дивитися фільми аби відчути ту чи іншу емоцію. І задача виробників - створити такий фільм, аби він викликав саме емоції. Ну і рівень наших стрічок хоч і зріс, але ще не відповідає сучасному рівню глядацьких вимог.

Саме на контентному рівні картин і їх промоції акцентували і представники кінотеатрального сегменту Олена Ніцко Сінема Сіті та Руслана Ципяшук (м.Ковель), «Дуже не хочется, щоб виробники та дистриб'ютеры вважали кінотеатри гніздом саботажу. – почала Олена. Кінотеатри ставлять все, що дають прокатникі, і аудиторія українського кіно зросла, але цей процес не миттєвість. Потрібен час. Наприклад, коли 9 років тому був відкритий кінотеатр у Тернополі, глядач там був штучний. А зараз 10% населення міста передивилось «Дзидзьо». Друга річ, що кінотеатри – комерційні і не можуть дозволити собі крутити кіно у пустих залах однозальників на 150 місць на відміну від столичних кінотеатрів з кількома залами.

Про комерційну складову роботи малих регіональних кінотеатрів казала і Руслана Ципяшук директорка кінотеатру "Прем`єра" (м. Ковель) «Закон, який був прийнятий для підтрими кінотеатрів, він не працює. Бо режисерка Стримголов, що послухала Княжитьского впевнена, що кінотеатри підтримані державою. Це не так. На відміну від продюсерів в яких е держфінансування в нас такої фори нема». Тож Руслана бачить проблему з рівнем картин і відношенням до промо, у тому, що продюсери не є підприємцями, вони не відчувають що таке реально заробляти гроші в наших жорстких умовах, і наполягає на зміни у форматі фінансування, так, щоб продюсери розуміли відповідальність. "Виробники мають фільмом перейматися, а в них, часом сторінок немає у соцмережах, по королю Данило з нами розмовляти не захотіли. Це відношення митців "ми ж еліта" воно нікуди не веде. Ми разом повинні працювати. Бо кінотеатри не крайні!"

Куди далі?

Не дивлячись на ряд проблем, українська кіноіндустрія беззаперечно демонструє активне зростання. Частка касових зборів від українського прокату склала у 2018 році 7-8% від загальної суми зборів. За останній рік бокс-офіс українських фільмів виріс удвічі і за прогнозами складе понад 200 млн. грн. Але зростаючи показники українських фільмів в національному прокаті не відміняють необхідності пошуку нових шляхів для розвитку. За результатами hard talk, можна визначити кілька ключових напрямів для подальшої роботи української кіноіндустрії:

  • Більше можливостей для контролю. З 1 січня 2019 року Держкіно отримає законне право проводити перевірки кінотеатрів. В тому числі і на дотримання 15% квоти на показ українського кіно.
  • Виховувати глядача. Продюсери разом з кінотеатрами мають системно працювати з глядацькою аудиторією, і розширювати коло, не надіючись на аудиторію голлівудського кіно.
  • Голлівудській схеми не підходять для просування українських фільмів. Яскравий приклад - історія з "Боботом", де величезна промокампанія не дала жодних результатів по факту виходу. Тож, очевидно,  треба шукати нові підходи.
  • Завчасне промо. На думку представників кінотеатрів, промо українських фільмів треба починати одразу від початку роботи над кінопроектом активно співпрацюючи з кінотеатрами. Адже вони, як відзначила Олена Ніцко, можуть транслювати лише те, що надсилає їм продюсери та прокатники.
  • Просто треба почекати. Такої думки притримується Поліна Толмачова:"Звісно, нам хочеться одразу взяти висоту в 6,5 метрів, як Бубка. Але так не буває. Треба спершу взяти 1 метр, потім півтора і т.ін".
  • У Держкіно розуміють проблематику пов’язану з активним зростанням індустрії, і із задоволенням направляли би частину коштів на підтримку кінотеатрів, промо, реклами, кіноосвіту, дослідження аудиторії, але тут м’яч на полі парламенту, як і з внесенням змін у бюджетний кодекс, щоб нарешті запрацював, ініційований спільнотою закон про кіно. 

Дякуємо організаторам Зимового кіноринку за якісну дискусію. Вона потрібна хоча б для того, щоб від формату hard talk перейти нарешті до більш прагматичного win-win. Бо якщо ми хочемо зростання та розвитку кіноіндустрії, - розуміння, що усі ми частина однієї кіноспільноти необхідне. Тож розгортаємось кінообличчям один до одного, і РОБИМО УКРАЇНСЬКЕ!

Саша Кірсанова, Ганна Горпинич
для #ММ