Військовий парад ілюзій

Фото - Военный парад
Фото - Военный парад
Йде шостий рік війни. Починаючи з серпня 2014 року регулярно відвідуючи АТО/ОСС а також постійно буваючи на першому краї (декілька тижнів тому повернувся вчергове), я бачу як декларації попереднього Президента про реформи в армії лишаються pr-слоганами та не переходять у дії.

Треба враховувати витрачений термін більше 60 місяців і постійне зростання бюджету на витрати сектору Національної безпеки і оборони.

Я не є політично заангажованою людиною, і мені байдуже на прізвища, та для мене буде кращим той лідер, який буде здатен щось дійсно змінювати. На сьогодні перспектива розвитку силового блоку не зовсім ясна.

Повертаючись до теми «Параду». Моє особисте переконання — треба у всьому шукати смисл. Саме у практичному та конструктивному значенні цього слова. Не сенс, не зміст — саме смисл, як задум, а потім результат.

Який же смисл у параді?


1. Патріотичне виховання молоді?

Частково згоден, але відсутність системи самого змісту цього процесу та потужних інституцій, навіть після того що відбувається з 2014-го, вбиває цей інформаційний ефект за декілька тижнів. Молодь вчить мову і їде за кордон. Системи немає і не бачу що виникне ближчим часом.

2. Підвищення авторитету Збройних сил України?

Лишень невелика група із сорокамільйонного населення, якій комфортно було за минулої влади, яка вірить в ілюзії про “Найкращу армію в Європі” (а подекуди ще додають “у світі”) зазиває до параду. Інша частина - це телеглядачі, які увімкнуть телевізор перед тим як відправитися на пікнік. На практиці ж чомусь черга після «підвищення авторитету» в підрозділи не стоїть, комплектація 50% і нижче. Навіть підвищення зарплатні не вирішує цього проблематичного питання комплектації. Перше питання - соціальна захищеність і житло, по-друге ставлення до людей.

3. Підсилення бойового духу військових.

Шаную всіх хто служив і служить, не важливо чи в бойовому складі підрозділів, чи в забезпеченні, але є питання - який відсоток особового складу нашого війська мав реальні бойові контакти або бував під обстрілами? Так при особистому спілкуванні з бойовими хлопцями відчуваю достатньо не високий бойовий дух. В кого і що ми підсилюємо? Коли на опорному пункті наші хлопці в черговий раз отримують команду “не стріляти у відповідь”, доречі, це не нова річ. Чомусь богато хто забув, що за Порошенка було не один десяток разів «перемир’я» і «припинення вогню», я тільки пом'ятаю разів шість. Коли до АГС-17 є пару «уліток», насправді це вже не поганий результат, та й взагалі з набоями дуже скрутно. Коли згідно «Мінських домовленостей» можна використовувати все до 120-мм, а це чомусь вже все в дефіциті. Чотири вибухнувших склада, це чутлива річ для ЗСУ. Коли перебуваєш півроку в окопі побутові умови на нулі — яке підвищення бойового духу? Запитайте на “опорніках”, які маже постійно в контакті, про парад — нічого окрім лайки не почуєте. Ще часто чую порівняння із Другою світовою — це взагалі безглуздя, підрозділи після параду висувались на фронт. А куди поїдуть після параду наші військові і свіже пофарбована техника? І до речі, під час Другої світової мобілізація була майже 100% чоловічого населення і військовослужбовці воювали до кінця, без контрактів - до перемоги, або до загибелі. Тому ці порівняння - це банальне лицемірство.

4. Пропаганда?

Знову питання - хто споживач?

Іноземні партнери, знаючи що ми їм брешемо і дуже повільно рухаємось вперед. Місцеве населення - так інформаційне поле в Україні на стільки не системно в патріотично-агітаційному плані, що людина через тиждень вже відслідковує інші події. Інша категорія - читайте зверху. А ще є категорія дійсно патріотів, які пройшли найважчий період 2014-2015, низький уклін, але на сьогодні богато хто з них втратив зв’язок з дійсною реальністю на фронті, і живуть роками початку війни. Я вже це казав - те що було нормальним в 2014-2015-му, вже наприкінці 2016-го виглядало незграбно.

5. Показати свою міць?

Залякати російського ворога? Серйозно? Росіяни з військових знають як і що у нас відбувається і в політичній, і в економічній, і військовій сферах. Повірте, іноді краще за нас самих. РФ має достатньо проблем в армії, але досі зберігає велику перевагу в силі прямо біля Українських кордонів.

6. Західні партнери також проводять паради.

У західних партнерів не йде війна на своїй території, економіка розвинута краще за нашу, а під час проведення параду в столиці якісь країни, а з цієї ж країни вояки на бойових завданнях чи в Іраці, чи в Афганістані бачать те ж саме забезпечення бойового компоненту, та відчувають той самий соціальний захист і міць, який їм через цей парад і транслює держава.

Брехати не буду, в тому році отримав запрошення на парад, взяв сім’ю та пішов. Тоді я щойно повернувся зі Сходу і хотів разом із синами провести час. Для мене це було лицемірство, те що я побачив на Хрещатику, і це засмучувало.

З такої ж брехні на межі із пропагандою, піаром, якою займався увесь час СРСР, починається шлях до великої брехні, яка вбиває наших хлопців на фронті, та яка нівелює саму суть демократичних принципів.

Кажучи про результат і витрачені ресурси - час, люди, бюджет, можу сказати, що реформи в секторі національної безпеки і оборони провалені.

Додаю таблицю порівняння динаміки розвитку Збройних Сил України в зоні АТО/ООС з 2014 та 2019 року (додаток 1), зроблену шляхом особистого спостереження і постійного спілкування з військовослужбовцями оперативно-тактичної ланки.

Може мені не повезло і просто постійно попадаю на передньому краї не в ті підрозділи?

Додаток 1. Динаміка розвитку Збройних Сил України в умовах перебування в зоні бойових дій з 2014 року по 2019 рік (максимальна оцінка 10 балів)


Треба принципово підійти до питання реформування сектору Національної безпеки і оборони з іншої сторони. Більш практично. Повинна бути стратегія і визначені приоритети. Все відштовхується від завдань.  

Щоразу подумки вертаюсь до цього питання і вже маю свою програму щодо розвитку сектору нацбезпеки, та системно штовхаю вперед. З підтримкою моїх друзів - вірю в успіх. Я проти ілюзорного світу і нерозуміючих реальну ситуацію «космонавтів».

Багато людей просто не хочуть визнавати помилки, або не здатні це робити.

Дехто, володіючи майстерністю кон'юктурщика вже перефарбувався під нову владу.

Інша категорія в розлюченому стані під страхом втрати свого особистого «нагрітого» місця біля колишнього керівництва, просто саботує роботу і плутають державні справи зі своїми особистими амбіціями. Особлива категорія «патріотів» забуває про проблеми та нагальні питання, отримуючи посаду. Прикро.

— Майже всі ці категорії про реальність «на землі» мало що знають.

Хто хоче виходити і йти ходою, як пропонують ветерани, вірніше цій меседж почали розповсюджувати, програвши на виборах політики, то нехай. Мають право. Це нормальна практика у всьому світі. Але я знаю, що для більшості це буде не щиро, і буде виглядати політичною акцією. Просто вийти проти рішення Зеленського. Це може і є формування демократії.

Але цього разу, я обов`язково візьму своїх синів і поїду на могилу одного з моїх товаришів. Покажу дітям ціну Дня Незалежності та поки є сили буду продовжувати свою особисту роботу з друзями та бойовими побратимами.

За материалами lb.ua