Главная / Обзор СМИ

Як ужгородський депутат Волошин рейдернув українську армію

16:03 | 18.01.2019
фото - Юрій Нікіфоров
фото - Юрій Нікіфоров
Для країни, що п’ятий рік живе у стані неоголошеної війни, кожен факт привласнення чи розкрадання військового майна сприймається вкрай гостро і болісно. Один з таких випадків трапився в обласному центрі Закарпаття – місті Ужгород, де на вул.Другетів,91 розташоване військове містечко №43. Частина будівель і землі цього військового об’єкту стали здобиччю скандальновідомого ужгородського депутата і колишнього віце-мера Івана Волошина, за яким тягнеться брудний шлейф рейдерських захоплень і майнових афер. Ужгородська текстильно-галантерейна фабрика, обласний центр «Школа здоров’я», історичний комплекс «Корона» - це лише найбільш відомі об’єкти міста, які внаслідок темних схеми припинили своє існування, були зруйновані-перебудовані та належать сьогодні особисто Волошину. 
Історія з майном військового містечка  №43 є класикою рейдерського жанру. У ній є повний набір зловживань, злочинів і афер, що називається на будь-який смак. Спочатку Волошин зі своїми спільниками через фіктивні інвестиційні угоди та підставні фірми привласнює дві військові споруди. Далі під виглядом реконструкції їх просто руйнують, а на звільненому місці без жодних документів, дозволів і погоджень, на самовільно захопленій у держави землі незаконно будують торговий центр і виставляють його на продаж за мільйонні суми. 
Розпочалося велике полювання за військовим майном ще 13 років тому. Саме тоді, 17 березня 2006 р. дочірня структура Міноборони – "Укроборонбуд" укладає угоду з ТОВ "Аудиторська фірма "Енерго-Аудит плюс" про спільну діяльність шляхом будівництва і реконструкції об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №43 в  м. Ужгород.  Нехай вас не дивує, яке відношення мала аудиторська фірма з Вишгорода Київської області до будівництва військових об’єктів у розташованому за 800 км місті Ужгороді? Адже насправді, виконувати інвестиційний договір ніхто і не збирався. 27 березня, тобто рівно через 10 днів після підписання, сторони припиняють його дію. Натомість укладають нову угоду про компенсацію пайової участі Міноборони у попередньому договорі, до виконання якого навіть не приступали. Простіше кажучи, одна сторона зробила вигляд, що взамін споруд військової частини буде проводити якісь будівельні роботи, а інша погодилась віддати ці споруди в якості пайової участі у цих міфічних роботах!
Як з’ясувалося пізніше, обидва згадані договори суперечили вимогам законодавства і мали усі ознаки фіктивності.  Адже, по-перше, з боку "Укроборонбуд" вони були підписані особою без повноважень, на підставі недійсної довіреності та без обов’язкового рішення тендерного комітету Міноборони. По-друге, на момент підписання договорів об'єкти, розташовані на території ужгородського військового містечка №43 взагалі не могли бути відчужені без відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України, яке з’явилося на світ аж через півтора року. Отже зрозуміло, що головною метою цих угод було неправомірне заволодіння військовими об’єктами.

6 листопада 2008 року ТОВ "Енерго-Аудит плюс" звернулось до юриста Ужгородського БТІ Артема Німенка аби зареєструвати за собою 2 об’єкти військового містечка №43, а саме будівлі сховища площею 169 кв. м та двоповерхової будівлі контрольно-пропускного пункту площею 122 кв. м. І хоча згадане ТОВ не виконало жодних робіт за договорами і не заплатило ні копійки Міноборони, а отже – не  мало підстав для набуття права власності, юрист-реєстратор Німенко пішов на вчинення кримінального злочину і видав таки відповідне свідоцтво. До речі, за даними ЗМІ, саме цей реєстратор сприяв рейдерському загарбанню приміщень ГО "Школа здоров’я", де згодом з’явились приватні апартаменти, ресторани і магазини Волошина. Також Німенко очолював декілька фірм Волошина і доклав руки до скандального відчуження на його користь комплексу "Корона". Тому не дивно, що саме до цього реєстратора звернулось ТОВ "Енерго-Аудит плюс".
Офіційно ім'я самого Волошина у скандальній афері із військовим містечком з'явилося у травні 2009 року. Оскільки незаконне свідоцтво про власність могло бути скасоване в будь-який момент, ТОВ "Енерго-Аудит плюс" окремою угодою передало всі свої права та обов'язки за обома інвестиційними договорами ужгородському ТОВ "Укрзовнішконтракт", співзасновником та співвласником якого є Ольга Газій-Волошин, тобто мати одіозного депутата Івана Волошина.

За кілька місяців "Укрзовнішконтракт" перераховує Міноборони 266,6 тис. грн оплати за договором пайової участі, реєструє на себе право власності на 2 будівлі військового містечка і незабаром продає їх на прилюдних торгах (квітень 2010). Покупцем будівель виявилось новостворене ПП "Інформсервіс Ужгород", де засновником і єдиним власником є особисто депутат Волошин.  Таким чином, головна частина рейдерської схеми була успішно завершена. В результаті цієї оборудки, яка відбулася між двома пов'язаними особами (мати О. Газій-Волошин і син І.Волошин), майно військового містечка №43 змінило лише номінального власника, зате пройшло необхідну "очистку".

Лише влітку 2011 року за справу нарешті взялася військова прокуратура, яка звернулася з судовими позовами про скасування всіх договорів та актів, що стосувались відчуження майна військової частини №43. Крім цього, було порушено кримінальну справу проти ужгородського реєстратора Артема Німенка, який провів незаконне відчуження. Але було вже запізно – в усіх інстанціях прокуратура програла. Більше того, "Інформсервіс Ужгород" в судовому порядку було визнано добросовісним набувачем спірних будівель на території військового містечка №43. 
Доволі слабкою втіхою для захисників закону став хіба що факт засудження юриста-реєстратора Артема Німенка, якого  Ужгородський міськрайонний суд 1 березня 2013 року визнав винним у вчиненні злочину за ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість), що призвело до незаконного відчуження будівель військового містечка ринковою вартістю 2 092 562 грн. За тодішнім курсом це складало понад 255 тис. доларів США і, що показово, майже у 8 разів перевищувало суму, яку реально сплатила в 2009 році Міністерству оборони волошинська фірма ТОВ "Укрзовнішконтракт"! До речі, звільнений від тюрми за амністією Німенко, завдані державі збитки до нинішнього дня так і не відшкодував… 
Зрештою, було б наївно думати, що заради двох старих військових будівель загальною площею 291 кв. м. було затіяно таку довготривалу рейдерську епопею. Справжні мотиви і цілі полягали у зміні цільового призначення об’єктів, а також у захопленні чималої земельної ділянки військового містечка. І зроблено це було в доволі банальний шахрайський спосіб. 

Так, у вересні 2016 року ПП "Інформсервіс Ужгород» задекларувало в органах держбудінспекції  готовність до експлуатації об’єкта за адресою м. Ужгород, вул. Другетів, 91, в якому начебто проводилась реконструкція нежитлових будівель під торговий центр без зміни площі і зовнішніх геометричних розмірів. Насправді ж, ця реконструкція виявилася повною фікцією.  5 лютого 2018 року ПП "Інформсервіс Ужгород" укладає зі своїм єдиним учасником Іваном Волошиним договір купівлі-продажу торгового центру в м. Ужгород, по вул. Другетів, 91 за ціною 670 000 грн.  


Але, увага! Загальна площа цієї будівлі значиться уже не 291 кв. м. а в 6 разів  більшою - 1884,7 кв. м І це ще не все. Буквально через два тижні Волошин змінює вартість придбаних у ПП "Інформсервіс Ужгород" будівель та вносить їх за вже ціною  88 336 300 грн. в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Трейд Груп Уж», де він сам же є єдиним засновником та учасником. 

Таким чином, Волошин здійснив ще одну велику аферу. Не маючи жодних прав на земельну ділянку, що відноситься до земель Міноборони і є цілісним комплексом військового містечка №43 площею 18,47 га, а відтак не будучи в змозі отримати дозвіл на нове будівництво, він самовільно і незаконно спорудив на базі двох зруйнованих приміщень військової частини  (169 кв. м. та 122 кв. м) новий об’єкт нерухомого майна – торговий центр площею 1884,7 кв. м, який тут же, за збільшеною в 130 разів ціною передав у статутний капітал іншої своєї фірми. Легалізувала цю оборудку, як зрештою й більшість волошинських чорних схем, одна і та ж особа – державний реєстратор приватний нотаріус Наталія Малинич, дружина співробітника обласної прокуратури Андрія Малинича, який за не дивним збігом обставин є кумом і тіньовим протеже депутата Волошина.

Не виключено, що фірма «Трейд Груп Уж» стане також лише транзитним етапом у заплутаному рейдерському ланцюжку. І вже на п’ятому колі зміни власників, знову залишаться лише білі та пухнасті «добросовісні набувачі», а спитати за злочини буде ні з кого. За інформацією ужгородських ріелторів, Волошин терміново шукає покупців на незаконно збудований торговий центр по вул. Другетів, 91, плануючи отримати за нього щонайменше 2 млн. доларів США. Його поспіх можна пояснити ще й сумнівним походженням грошей, за які ударними темпами велося це будівництво. Адже, як стверджують у місцевих бізнесових колах, є обґрунтовані підозри, що спорудження нового ТЦ відбулося за кошти і матеріали, вкрадені у довірливих інвесторів на інших об’єктах.

Ось тут нарешті й вималювалася вся злочинна схема, реалізована депутатом Волошином разом зі своїми спільниками. Спочатку рейдерським способом вкрасти дві будівлі військового містечка. Далі на їх місці без жодних дозволів і погоджень, на самовільно захопленій у держави землі незаконно збудувати торговий центр та гарно нажитись з його продажу. 

Єдине що дивує, так це відсутність реакції з боку військових та правоохоронців. Невже ніхто не помічає, що в межах військового містечка поменшало землі, зникли дві будівлі, а на їхньому місці виріс досить немалий об’єкт? Невже ніхто не здатен перевірити мету, підстави й правомірність будівництва? Адже зараз ще не пізно сплутати рейдерам усі карти, коли вони ще не встигли збути награбоване майно!  
Хочеться вірити, що цього разу компетентні органи не будуть знову чекати роками, щоб  пройшли усі процесуальні терміни. Бо поки контрольно-пропускні пункти військових частин перетворюються у торгові центи, «лексуси», відпочинок в Маямі та мільйони доларів у злодійських кишенях, нам не виграти ніяку війну. Ні з зовнішнім ворогом, ні за нормальне майбутнє своєї країни.