Главная / Экономика

Про ефективність використання бюджету на спорт

15:21 | 28.09.2020
Головна / Экономика
Про ефективність використання бюджету на спорт
Напевно, про будь-яку статтю розходів держбюджету можна сказати, що коштів недостатньо та потрібно більше. Проте у ситуації з бюджетом на спорт в Україні все навіть ще цікавіше.

Для початку надам трохи цифр, про які йтиметься мова. Отже, на 2020 рік державою закладено більше 8 мільярдів гривень на спорт. Зокрема, утримання 32 000 викладачів фізичної культури вартує Україні 4,3 млрд. грн – майже половину від загального бюджету на спорт.

Зараз спеціально не хочу зупинятись на тому, чи достатньо цих коштів взагалі – я не фахівець в усіх напрямках спортивної роботи, зокрема у підготовках до Олімпіад. Проте можу оповідати за ту сферу, у якій працюю не перший рік – тому пропоную зупинитися на історії зі шкільним викладанням фізкультури.

На жаль, теплі згадки й звичка до здорового образу життя та шкільна фізична культура пов’язані між собою мало. Зазвичай шкільні уроки або міцно стиснуті нормативами, які більшість сучасних дітей не у змозі виконувати без травм та стресів, або й взагалі мають мало стосунку до спорту. Так, хвилинка фізактивності серед плеяди інших уроків. Частково це може бути пов’язано з відсутністю розуміння потреби у масовому спорті, якої в нас немає навіть на етапі розуміння дефініції та визнання. А з точки зору “достигаторського спорту” все зрозуміло: адже навіщо розвивати тих, хто не стане олімпійським чемпіоном?

У цій ситуації важіль фізичного розвитку українців та масового спорту на себе переймають приватні секції – ті самі, за які мають платити батьки. Трапляється й таке, що діти, які на секціях розвинули свій талант та набули певних знань, стають “заручниками” системи та представляють школу у різноманітних змаганнях. Тобто вкладені батьками кошти, час та додаткове позашкільне навчання дитини стають черговою “галочкою” у рейтингу школи. Цікаво, чи не так? 

У більшості думаючих людей цілком закономірно виникає питання: а нащо йдуть наші кошти? До того ж, у подвійному розмірі: 4,3 мільйони гривень від держави (з бюджету, який наповнюється, нагадаю, нашими податками) та інвестовані у приватні гуртки та секції кошти. Наскільки ефективне таке використання грошей та й чи потрібно взагалі? Питання поки що залишається риторичним.

Фактично, ми стикаємось з історією, коли кошти є, проте результату немає. 30% дітей приходять до школи здоровими, й лише 10% з них виходять зі школи здоровими. Статистика зовсім не на боці шкільних уроків фізкультури: вони не тільки не формують навичку здорового способу життя, але й не здатні утримати навіть те, з чим діти вступають у шкільне життя.

У ситуації, що склалася, немає питання у достатності фінансування – лише у вмотивованості та якості використання цих коштів. Трохи незвично про таке писати, коли звідусіль лунають слова про брак коштів, проте правда.