Главная / Закон

Чи повинні засудженні на довічний строк мати шанс захисту від судової помилки?

16:08 | 15.05.2015
Чи повинні засудженні на довічний строк мати шанс захисту від судової помилки?
Автор: webmaster webmaster

Як відомо в системі кримінального судочинства жоден не застрахований від судової помилки, це безумовно стосується також осіб засуджених до довічного позбавлення волі.

Чинним кримінально процесуальним кодексом закріплено право особи, що є підозрюваною в особливо тяжкому злочині, покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавлення волі, клопотати про розгляд справи судом присяжних. З моменту звернення підозрюваного з таким клопотанням на підготовчому судовому засіданні, діє імперативне правило за яким розпочинається процедура формування складу суду у кількості трьох присяжних засідателів та двох професійних суддів. Рішення приймається більшістю голосів.

Судова практика в країнах де тривалий час діє суд присяжних, має набагато кращі статистичні показники щодо кількості виправдувальних вироків по відношенню до України. З цього можна прийти висновку про те, що в суді першої інстанції, при розгляді справи судом присяжних, сторона захисту (обвинувачений, захисники), має більш ширші можливості довести невинуватість особи. Очевидно це пов’язано в тому числі з тим, що у професійних суддів, за роки праці формується так званий “обвинувальний ухил” - Видатні американські психологи та практикуючі адвокати вважають, що “обвинувальний ухил” формується майже у кожної людини, яка тривалий час – більше 2-х, 3-х років, є присяжним засідателем. Одним з перших хто входить до так званої “групи ризику” та є претендентами на відвід з боку сторони захисту є особи які працювали присяжними два і більше роки.

Однак, на сьогодні нараховується тисячі осіб які відбувають покарання довічно та фактично не мають шансу через відсутність юридичного механізму через роки довести свою невинуватість, надати докази які вказують на судову помилку в справі. Це досить складно зробити навіть тоді, коли у вчиненні цього ж злочину визнано винуватою іншу особу.

Засуджена особа має можливість переглянути справу у зв’язку із виникненням нововиявлених у справі обставин, однак через “вузькість підстав”, які не підлягають широкому тувмаченню, застосування цього інституту дуже складне.

На мій погляд гуманізація кримінального судочинства, яка закріплена законом, має містити правовий механізм який дозволить особам, що відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення воді, надати суду докази своєї невинуватості або такі, що можуть пом’якшити покарання.

В історії адвокатури радянських часів існував досить цікавий правовий інструмент – призначення у справі захисника-адвоката в “порядку нагляду”, які допускалися після того, як вирок був переглянутий судом касаційної інстанції а засуджений відбував покарання. Адвокат мав право звернутися зі скаргою в порядку нагляду безпосередньо до Верховного суду або до Генерального прокурора Української РСР, а у випадку незадоволення скарги останнім, до Генерального прокурора СРСР.

Варто сказати, що адвокат мав право звернутися зі скаргою в порядку нагляду навіть після того як засуджений фактично відбув покарання, тобто особа мала правовий інструмент реабілітувати себе після відбування покарання.

Вважаю, що “повернення” в чинний КПК України права сторони захисту переглядати кримінальні справи в “порядку нагляду” мало б позитивний вплив на шляху до гуманізації кримінального судочинства, захисту прав людини, надало, чи не єдину, правову можливість особам засудженим до довічного позбавлення волі довести суспільству та державі свою невинуватість, виправити можливу судову помилку.



З повагою,
Адвокат Горошинський О.О.