Мобілізація № 7? Я – за

Не тому, що я чекаю заміни і від життя в норі перетворююся на вайлуватого крота, а тому, що не бачу іншого виходу. Ок, підняли зарплати (отримав вчора 7066), все більше охочих підписувати контракт, з атошними при нормальних можна мати до 20к. Погодьтеся, не хило. Чимало хлопців почали думати. Спочатку на 6 місяців, а там як буде. 

Але загальна картина не зовсім втішна. Цей човен необхідно розхитати, щоб хлопці, що працюють у поті чола на ремонтах за 2 тисячі, нарешті збагнули, що військовик – почесно і, врешті, прибутково. Ну, ти там Батьківщину захищаєш, герой, всі діла, автомат, набої, всякі прикольні пацанячі штуки. Да, можеш загинути, але шансів не так і багато... Іноді важко, страшно, боляче. Але переважно – ніяк. Це як безробіття чи, скажімо, безкінечний урок праці, який випадає у п'ятницю. Здавалося б, можна пасанути, але сидиш і занотовуєш: забороняється крутити ручки і важелі верстатів. Тільки про це ніхто не знає. Ти – герой, ти – там. Наш бідний, голий-босий хлопчик, наш захисник. Та давай, зараз не літо 2014-го чи зима 2015-го. Та й АТО – не завжди передова. Та й передова – не завжди вірна смерть. Тому – так, контракт можна сміливо підписувати і крізь всі тяготи служби, крізь терни до омріяних зірок. Чи ромбів.

Але до цього ще не дійшли. Не дійшло. І поки дійде, у армії є необхідність у людях.

Вже не так прикро буде отримувати першу зарплатню. Не 1200, як було, скажімо, в мене, а 7000. Ну, нехай 5000. З речовим забезпеченням, звичайно, проблеми, але не катастрофічні. Врешті, можна щогодини телефонувати у міністерство, писати рапорти, набридати своїм офіцерам. Якщо на роту знайдеться хоч би 5 подібних задротів, то все буде.

Я – за мобілізацію №7. Можливо, за 7-8 місяців щось змінилося, не знаю. Можливо, така більш-менш спокійна війна дала змогу поліпшити умови та знайти правильних людей. А може, все залишилося таким самим. Але мобілізація № 7 необхідна, і вона має бути останньою. 

Далі – контракт із зарплатнею у 7-15 тисяч та гідним забезпеченням. Ну а згодом – жорсткий відбір. Аби хотіли служити, тремтіли перед медкомісією та перед військовим інструктором чи, скажімо, психологом.

- Ура! Я пройшов! Мене взяли до війська! Ура!

Якось так, ги.

А зараз – мобілізація №7, з новими аватарськими підрозділами, де такелажниками працюють старші стрілки, а на кухні сидять старші сержанти, де любов і відчай, правда і кривда, секс і алкоголь, старі граблі та загублена зброя, палений коньяк і темпівскі броніки замість матраців. Де художники стають кольщиками, а пірати спальних районів відкривають у собі військові таланти. Я – за.

І не лише тому, що не бачу іншого виходу, а ще й тому, що чекаю заміни :) З радістю останні місяць-другий перед дембелем провів би десь на РЛСці під Гєнічєском чи Одесою :)

Джерело: Facebook