На початку повномасштабного вторгнення оборонно-промисловий комплекс України забезпечував лише близько 10% від потреб Збройних сил, що підштовхнуло галузь до масштабної трансформації. Попит на воєнну продукцію зріс у сотні разів, а перед армією постала потреба у сучасних рішеннях – від різноманітних типів дронів до захищеного зв’язку, систем управління боєм і засобів радіоелектронної боротьби.
Про це розповідає Бізнес • Медіа
Синергія державних і приватних підприємств
В Україні сформувалася змішана модель оборонного виробництва, у якій державні та приватні компанії поєднують конкурентну співпрацю. Державні підприємства, попри втрату частини ресурсів, залишаються основою виробництва важкого озброєння та стратегічних напрямів із довгими циклами виготовлення. Водночас приватний сектор демонструє безпрецедентний технологічний прорив, стаючи рушієм оперативних інновацій.
Через критичну залежність від міжнародних постачань Україна у стислі терміни гармонізувала стандарти з державами-партнерами, впровадила прозорі механізми координації постачань та інтегрувала виробників у глобальні системи планування й логістики. Крім того, держава надала регуляторні й податкові стимули для стрімкого зростання обсягів виробництва.
Оборонна індустрія України: перспективи зростання
У підсумку, в Україні сформувалася одна з найдинамічніших оборонно-технологічних екосистем Європи, що об’єднує близько 900 підприємств. За прогнозами, спроможності оборонно-промислового комплексу до 2026 року можуть сягнути $60 млрд.
Водночас за словами президента Володимира Зеленського, Україна наразі не має можливості власними силами виробляти ракети для західних систем ППО (NASAMS, IRIS-T, Patriot) через відсутність відповідних ліцензій.