Глава «Газпрому» Олексій Міллєр заявив про намір суттєво скоротити після 2020 року поставки російського газу через українську ГТС, для чого планується ліквідувати частину газогонів в самій РФ в напрямку України. Внаслідок цих заходів через територію України можна буде транспортувати тільки 10-15 млрд кубометрів газу в рік або близько 10% від сукупної транспортної потужності української ГТС. Таким чином «Газпром» жорстко намагається схилити Європу до переходу на «Північний потік-2». Європа висловлює застереження і невдоволення. Україна наполягає, що при збереженні певного обсягу газу, транспортування традиційним маршрутом буде в 3-4 рази дешевше, ніж альтернативним газогоном. Одночасно, газовий монополіст хоче змусити Україну знизити вартість транзиту. «Газпром» жорстко тисне і... блефує?!
ПОЗИЦІЯ «Газпрому»
Оптимізація (читай – демонтаж) російських мереж в бік України пов'язана з запланованим запуском нової «гілки» - «Північного потоку-2» (потужність 55 млрд куб на рік). За словами Міллера, вартість доставки газу до Німеччини по «Північному потоку» буде в 1,6 рази нижче, ніж через Україну. Російський газовий гігант розраховує значно збільшити чисті прибутки в зв'язку зі скороченням витрат на транспортування. Для «Газпрому» перехід на новий маршрут, за підрахунками його ж фахівців, дозволить заощадити 1,6 млрд доларів експлуатаційних витрат до 2020 року, а до 2030 року економія сягне 2 млрд дол.
Запланований до продовження використання газогін через Україну буде перекачувати не більше 10-15 мільярдів «кубів» газу в рік.
Олексій Міллєр:
«До 2020 року будуть ліквідовані 4300 км магістральних газопроводів в центральному коридорі на території України. Також планується закрити 62 компресорних цехи встановленої потужності понад 3 МВт».
«Нафтогаз» захищає традиційний маршрут
Транспортування російського газу традиційним маршрутом через українську ГТС з 2020 року буде коштувати в 3-4 рази дешевше, ніж по «Північному потоку-2». За підрахунками компанії, в разі бронювання транзитних потужностей на нинішньому рівні в 110 млрд кубометрів на рік, доставка газу по території України буде в 4 рази дешевше, ніж за запланованим «Північному потоку-2». А при бронюванні на рівні 70 млрд кубометрів транзиту в рік, Прямий потік виявиться втричі дешевше, ніж «Північний-2».
Крім того, зауважують в «Нафтогазі», всередині ЄС не існує достатніх потужностей для поставки газу цим споживачам через північ Німеччини, де закінчується Північний потік. Спроба перенаправити постачання газу таким чином неминуче призведе до перебоїв із газопостачанням у регіоні та до збільшення вартості газу для споживачів. Декілька країн регіону взагалі не мають фізичного поєднання із газотранспортною мережею Німеччини на території ЄС. Вони можуть отримувати газ лише українським маршрутом.
Юрій Вітренко, комерційний директор НАК «Нафтогаз»:
«Нафтогаз зацікавлений у встановленні справедливих, прозорих та ринкових умов роботи на європейському ринку газу для усіх його учасників».
Європа не хоче грати за російськими "газовими правилами"
Європа розуміє грубий тиск російського газового монополіста і вкотре намагається делікатно висловити «стурбованість і занепокоєння». Глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер 3 червня направив лист Угорщини, Латвії, Литві, Польщі, Румунії, Словаччини, Чехії та Естонії, в якому висловив думку про неприпустимість будівництва газопроводу "Північний потік-2" поза європейським правовим полем або виключно за російськими законами, пише Deutsche Welle. В своєму листі він зазначив, що реалізація проекту змінить ситуацію на європейському ринку газу, в той же час неприпустимим є нанесення шкоди конкуренції на ринку і споживачам.
Варто нагадати, що в березні 2016 р. лідери Латвії, Литві, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії та Естонії направили листа голові ЄК, в якому висловилися проти будівництва "Північного потоку - 2".
Жан-Клод Юнкер, глава Єврокомісі:
«Ми повинні бути впевнені в тому, що всі країни Центральної та Східної Європи мають рівний доступ до поставок енергії ... Мені дуже подобаються трубопроводи об'єднують, а не роз'єднують».
Європа "дегазується"
Тільки за останні 10 років транзит російського газу через українську ГТС до ЄС скоротився вдвічі ( з 121,5 млрд куб у 2005 році до 66,6 млрд куб. в 2015-му).
Пік споживання газу в Європі припав на 2005 рік – 516 млрд куб, після цього пішов спад. Тільки в 2014 році споживання рекордно скоротилось – на 11%.
Споживання газу в Європі становило в 2013 році 420 млрд кубів). У 1997 році споживання газу в Європі становило 425 млрд куб., тобто зараз Європа фактично повернулась до цифр 20-річної давнини.
Країни Європи мають намір до 2030 року знизити споживання газу в 2030 році складе 410-450 мільярдів кубометрів, в 2050-му – близько 400 млрд куб.
Можливості «Газпрому» по видобутку в 2015 р становили 617 млрд куб. м газу, а власне видобуток - 418,5 млрд куб. м.
примус до газу
Фактично «Газпром» хоче просто змінити «голку», якою до Європи качається газ - пересадити Європу з української «голки» на «голку» під назвою «Північний поток». Для Європи в цій ситуації не вирішується основна проблема – надмірна залежність від постачальника-монополіста – Газпрому.
Тож, якщо зважити всі «за» і «проти», то сенсу міняти шило на швайку для європейців нема. Плюс очевидні мінуси переходу на інший газогін: за десятиліття качання газу через Україну, газова інфраструктура в Європі була «заточена» під цей маршрут – тож для Європи сумнівна вигода від просто заміни шляхів постачання. Крім того, через українську ГТС газом забезпезпечуються переважно країни центральної і південної Європи, Туреччина («Північний потік» від них дещо далеко). Тим більше, в травні цього року в Греції розпочалося будівництво Трансадріатичного газогону (TAP), яким азербайджанський газ буде через північ Греції і Албанії надходити до Італії, новий газопровід, загальна протяжність якого становить близько 870 км, знизить залежність Європи від російських поставок газу. Перші поставки газу новим газогоном заплановано саме на 2020 рік.
Тепер «Газпром» намагається перекинути свою проблему на плечі Європи і України. Фізично скорочуючи потужності в бік України, демонтуючи їх, «Газпром» фактично, ставить Європу навіть не перед вибором – яким шляхом вона б хотіла отримувати газ, а перед фактом – російський газ буде йти по «Північному потоку», і ніяк інакше.
Припускаємо, що саме зараз вирішується питання "чи бути "Північному потоку-2"?". Якби в європейській спільноті була жорстка одностайність, можливо, вона б і змогла «відбитися» від нав’язування непотрібного газогону, «Північного потоку-2», відстоявши і свої інтереси, і український інтерес. Адже вони збігаються: нам потрібно зберегти свою газотранспортну систему і обсяг транзиту, а Європі – отримувати газ за прийнятними цінами на прокачку і за звичним маршрутом.
Що первинне: «Північний потік» чи здорожчання транзиту?
Заяви кервіництва «Газпрому» можуть розглядатись як ситуативний тиск на Україну з вимогою знизити транзитну ставку. Вже зараз в ЗМІ пішли маніпулятивні месиджі тіпа «Україна не хотіла нормально співпрацювати,то взагалі втратила трубу».
Нагадаю: з початку 2016 року Україна підвищила ставку транзиту газу для «Газпрому» більше ніж в 1,5 рази - до 4,5 долара за транспортування 1 тисячі кубометрів газу на 100 кілометрів. До цього моменту останні десять років з незначними коливаннями ставка транзиту складала 1,5-1,7 дол. за тис. кубів на сотню км. Ця ставка була найнижчою в Європі. До речі, ще в 2009 році українські експерти називали економічно обгрунтованою ставку транзиту в розмірі 5,11 дол. за умови тривалого контракту і прокачки не менше 110 млрд кубів газу на рік. Зокрема в газовому контракті-2009 була закладена базова ставка ціни транзиту в розмірі 1,7 доларів за тис. кубів газу на 100 км, яка мала коригуватись за відповідною формулою, але практично так і не коригувалась. Скажімо, в червні 2015 року керівництво «Газпрому» вважало обгрунтованою ставку транзиту в розмірі 2,7 долларів за тис. кубів.
У 2015-ому році «Газпром» перерахував на рахунки «Нафтогазу» 2 млрд доларів за транспортування 67 млрд кубів газу. З урахуванням підвищення, цього року за транзит треба буде сплатити вже 6,1 млрд дол за той же обсяг транзиту.
У «Нафтогазі» наполягають, що в тому числі погрози «Північним потоком» змушують йти на здорожчання транзиту саме зараз, а не навпаки. Тоді як в «Газпромі» пов’язують пришвидшення «потоку» із зростанням вартості транзиту через українську ГТС.
Наприкінці травня 2016 р. «Газпром» заявив, що оскаржуватиме підняття ставки транзиту в Стокгольмському суді. І власне – проблема транзиту зараз і в перспективі буде зав’язана на проблему скорочення попиту в Європі.
Тож найближчі три роки Україна намагатиметься взяти економічно обгрунтовану вартість транзиту, а «Газпром» зі свого боку - добитися зниження цієї вартості.
Блеф «Газпрому»
Фактично, сам «Газпром», напевно, усвідомив те, що ніяк не хоче визнати публічно: на найближчі десятиліття потреба у додатковом газогоні з РФ до Європи – відпала. Їй буде цілком досить поставок через українську (і білоруську) ГТС плюс поставки сланцевого газу на недавно введений в експлуатацію у Франції LNG-термінал плюс Трансадріатичний газогін плюс перехід на альтернативні види палива.
Скорочення споживання газу в Європі триватиме й надалі. І це - проблема і втрати «Газпрому»: не спрогнозували, пропустили момент, коли їх газ перестав бути актуальним і незамінним. Крім того, щодо транзитерів і споживачів російський газовий монополіст продовжували поводитись надто зажерливо, виходячи з принципу «ніхто, крім нас», «підіть пошукайте інших по базару...». Навіть тоді, коли «гнути понти» вже було ризиковано. Можливо саме ця «монопольна» поведінка й змусила Європу активніше скорочувати і споживання газу, і диверсифікувати джерела постачання. Плюс, в додатковий газогін на Європу «Північний потік» вже вкладені суттєві фінансові ресурси. А визнати, що зараз дешевше і вигідніше для самого ж «Газпрому» буде зупинитись і відмовитись від «Північного потоку» - «Газпром» не може. Хоча поки там навіть труби не прокладені: раніше Міллер заявляв, що проект будівництва газопроводу реалізують за графіком до кінця 2019 року, і укладання труб почнеться в 2017 році. І можливо, ще не пізно прийняти радикальне рішення – «зарубати» непотрібний нікому проект.
Безумовно, додається і зовнішньо-політичний чинник: військова агресія РФ проти України (ну не те, щоб Росія планувала прям бомбити українську ГТС, але може просто не хоче «підживлювати» супротивника у війні).
Крім того, газові надходження – суттєвий елемент в російському бюджеті, на фоні санкцій і стискання російської економіки - це теж варто враховувати: з монополістів намагатимуться «витиснути» все можливе. Ймовірно, і це фактор, який змушує «Газпром» радикально скорочувати витрати.
Надто багато негативів збіглися в часі. Таким чином, можна припустити, що «Газпром» десь в сплетіннях української ГТС унюха можливе... власне банкрутство (як би жорстко це не звучало) і змушений вдатися до активних дій. Компанія вже насправді слабка, і «козирів» на руках в неї - нема, але ж визнати вона цього не хоче, вибравши варіант дій «найкращий захист – це напад». Саме тому компанія вдається до ультимативних методів ведення переговорів як з транзитерами, так і зі споживачами.
Втім, не можна виключати і парадоксальних сценаріїв: надмірний тиск може з рикошетити по самому «Газпрому» - європейські споживачі ще більше активізуватись під лозунгом «геть від Газпрому!» і через ...надцять років може виявитись, що жоден російсько-європейський газогін – не потрібен, бо по ньому просто нема що качати: покупець не купує, знайшов інший «магазинчик». Не так вже це й неймовірно.
Цитата-тролінг
Юрій Вітренко, комерційний директор НАК «Нафтогаз»:
"З огляду на хід арбітражних процесів в Стокгольмі, ми стурбовані намірами Газпрому витрачати свої обмежені ресурси на економічно невиправдані проекти".
Прелюдія до нового газового контракту
Стосовно України жорсткі заяви керівництва російського газового монополіста можна розглядати також як прелюдію до... нового газового контракту.
Нагадаю: в 2019 році закінчується дія газового контракту між Україною і Росією, укладеному в 2009 році. Чи буде він буде пролонгований, а якщо ні, то в якому вигляді буде укладений новий контракт, скільки часу і нервів піде на його укладання – експерти поки навіть не прогнозують.
