Українські викладачі жаліються на корупцію та низьку мотивацію студентів
Але говорять, що переходити на повністю платну освіту зарано
Українську систему освіти багато критикують – за корумпованість, застарілі педагогічні методи, низький рівень підготовки викладачів, що призводить і до низького рівня підготовки студентів.
БІЗНЕС поцікавився у представників трьох київських вищих навчальних закладів, які зміни в українській освіті вони вважають необхідними, в чому вбачають сильні та слабкі сторони українських студентів та як ставляться до повністю платної освіти.
Оксана Калита, доцент кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова
- Назвіть три речі, котрі ви хотіли б змінити у системі вищої освіти України.
- Система вищої освіти потребує докорінних реформ негайно, аби не нівелювати цінність освіти в очах суспільства взагалі. Якщо говорити про три речі, які треба змінювати обов’язково і насамперед, то я б виділила такі.
По-перше, усунення корупції, яка має місце у вищій освіті на всіх рівнях – від міністерства до кафедри. Без цієї умови усі інші зміни не будуть упроваджені в життя належним чином, жоден найкращий закон не буде діяти нормально й не дасть позитивних наслідків.
По-друге, зміна керівних кадрів на всіх рівнях, бо не можуть старі функціонери, навіть за наявності доброї волі з їхнього боку, мислити новими категоріями.
По-третє, технічне й матеріальне переоснащення вищих навчальних закладів, що включає як найновіші лабораторні прилади, так і елементарне оснащення робочих аудиторій – лекційних, семінарських і лабораторних. Без дотримання цієї умови неможливий повноцінний розвиток науки при вищих навчальних закладах, «вирощування» молодих кадрів, утримування здібних молодих науковців в Україні, залучення іноземних студентів, які прагнуть платити гроші за освіту, а не за дешеві дипломи.
Нині система вищої освіти нагадує старий автомобіль «Ладу»-копійку в часи, коли цивілізовані люди майже повністю пересіли на електромобілі; «старенька» ще трохи дихає і торохтить стертими деталями, але як довго вона протримається?
У цих три пункти не вкладається обов’язкове скорочення кількості вишів, їх переатестація, переатестація педагогічних кадрів, реальний науковий обмін студентів і викладачів з іноземними вишами, коригування робочих програм і змісту навчальних дисциплін, практична підготовка студентів тощо. Проблем вистачає, їх набагато більше, ніж на три пункти.
- Які в українських студентів слабкі та сильні сторони?
- Мені доводилося працювати й спілкуватися як з українськими студентами, так і з іноземними, при чому з різних країн з різним рівнем достатку, демократії, різними цінностями й культурами. Як не дивно, на цьому фоні я бачу більше сильних сторін в українських студентів, ніж слабких, що дає підстави сподіватися на те, що наша країна невдовзі може стати комфортним місцем для життя, якщо наша молодь буде обирати її для життя і праці.
Серед сильних сторін українських студентів можу виділити креативність, вміння швидко реагувати на нові обставини, ситуації, здатність у короткі терміни виконувати складні завдання, і то нестандартними шляхами, працелюбність, чутливість до зміни обставин, розвинена інтуїція та багато інших.
До слабких сторін я б віднесла, насамперед, побоювання відкрито висловлювати свою думку і у зв’язку з цим певна інертність у поведінці, незнання іноземних мов (і відповідно відрізаність від багатьох корисних джерел інформації), відірваність теоретичних знань і практичних навичок (усі ці слабкі сторони – наслідок недосконалої системи освіти та суспільних обставин). Звичайно, перераховані особливості стосуються не усіх студентів, але, за моїми спостереженнями, багатьох, може навіть переважної більшості.
- Чи прийшов час Україні цілком переходити на платну систему навчання?
Не прийшов. Якщо ми зараз перейдемо на платну освіту (нагадую про інфляцію, різке зростання тарифів на енергоносії, що поставило більшість українців на межу виживання), то це буде освіта для багатих. Багато здібних, талановитих молодих людей залишаться «за бортом» без надії влаштувати своє майбутнє відповідно до природних нахилів та інтересів (згадаймо, скільки талановитих учених були вихідцями з простих родин).
Для платної системи навчання треба створити передумови, які є в цивілізованих країнах. Нам не потрібно винаходити велосипед, усе придумали до нас, варто лише скористатися цим досвідом відповідно до наших реалій.
Такими передумовами, наприклад, може бути чітко діюча система різноманітних грантів для талановитих студентів – державних, університетських, меценатських, - спеціальні кредити на навчання, можливість талановитому студентові відпрацювати вартість навчання, наприклад, у тому ж університеті тощо. У нас цього всього нема, і на все це потрібен час та добра воля, тому про платну систему навчання можна говорити лише у дуже віддаленій перспективі.
Євген Артамонов, доцент кафедри комп’ютеризованих систем управління Національного авіаційного університету
-Назвіть три речі, котрі ви хотіли б змінити у системі вищої освіти України.
- Назву чотири речі. По-перше, повернути вступні іспити до вищих навчальних закладів, оскільки якість питань ЗНО та їх відірваність від реалій життя не дозволяють коректно оцінити рівень знань.
По-друге, перейти від предметної освіти до проектної. Студент повинен пройти низку необхідних предметів, а при закінченні вивчення кожної з дисципліни або групи дисциплін варто проводити публічний захист роботи.
По-третє, надавати стипендії треба не лише за успішність, а за особливі досягнення студентів, наприклад, участь у наукових проектах, конференціях. Краще давати меншій кількості студентів, але більшу стипендію.
По-четверте, ввести зовнішні іспити для перевірки знань викладачів.
- Які в українських студентів слабкі та сильні сторони?
- Сильними сторонами українських студентів є гнучкість, здатність швидко навчатися, схильність до самоосвіти.
Слабкими сторонами вважаю низький рівень мотивації, нерозуміння студентами необхідності навчання, низький рівень базових знань, відсутність вмінь застосовувати набуті знання, відірваність від сучасних наукових розробок.
- Чи прийшов час Україні цілком переходити на платну систему навчання?
- Повністю перейти на платну систему навчання в Україні ще не готові, проте необхідно знизити кількість державного замовлення.
Нині Україна за власний рахунок готує фахівців для закордонних фірм. Усі, хто закінчує вищі навчальні заклади нефахівцями, поповнює ринок безробітних або людей, котрі працюють не за фахом.
На разі ВНЗ виконують не стільки наукову функцію, скільки соціальну – вони є буфером, в якому дорослішають випускники, аби одразу не поповнити статистику безробітних.
Виконуючи соціальну функцію, навчальні заклади позбавлені можливості провадити педагогічну та наукову діяльність.
Дмитро Сизонов, доцент кафедри історії та стилістики української мови КНУ імені Т. Шевченка
-Назвіть три речі, котрі ви хотіли б змінити у системі вищої освіти України.
- Перші шляхи до зміни вищої освіти вже зроблені. Власне, факт прийняття закону про вищу освіту – дієвий крок до оновлення цієї сфери життя. У новому законі є зміни щодо спеціалізацій і самостійного часу студентів. Як на мене, це і є пріоритетні моменти у якісній зміні освіти ХХІ ст.
По-перше, хотілося б, аби спеціалізації були міжгалузевими та практичними щодо реальної ситуації на ринку праці. Наприклад, студент-журналіст мав змогу обрати правознавство як додаткову спеціалізацію до основної та був би, відповідно, фаховим журналістом у галузі права та юриспруденції.
По-друге, якісних змін потребуть і навчальні години. Варто працювати над тим, аби самостійна робота студентів була не «на папері», а існувала у реальному житті у бібліотеках, лабораторіях, матеріальних базах тощо.
І, по-третє, зміни щодо робочого часу викладачів, де б основний масив відводився не тільки роботі в аудиторії, а науковій роботі, адже час на науково-методичне забезпечення відсутній.
- Які в українських студентів слабкі та сильні сторони?
- Сильними сторонами українського студенства вважаю аналітику у мисленні. Цією рисою можна пояснити зацікавлення нашими студентами як фахівцями за кордоном.
Слабкими сторонами, відповідно, є небажання українських студентів прагнути до більшого, аніж просто отримати освіту. Про майбутнє фахове життя мало хто мислить. Саме тому обираються спеціальності не за покликанням чи запитом у суспільстві, а за популярністю в даний час.
- Чи прийшов час Україні цілком переходити на платну систему навчання?
Ні, оскільки платна система навчання має місце лише в країнах, що економічно сильні.
