Главная / Украина

Орієнтація України на спорт вищих досягнень, а не на здоров'я громадян. Чому це погано й до чого призводить?

11:25 | 14.09.2020
Головна / Украина
Орієнтація України на спорт вищих досягнень, а не на здоров'я громадян. Чому це погано й до чого призводить?
Яка асоціація виникає у більшості людей при слові «спорт»? Насамперед, це виснажливі тренування, численні травми та проблеми зі здоров'ям. Здавалося б, що нам до тих асоціацій, проте статистика наочно демонструє прямий взаємозв’язок – та ці дані не тішать.

Трохи сухих цифр: Україна посідає 99-тє місце у світі за рівнем здоров'я населення і 150-те – за рівнем життя, 24,2% населення нашої країни курить, кількість людей, що постійно вживають наркотики, наближається до 3 млн. Фізична культура і спорт не в топі вподобань – тільки 13% українців постійно приділяють увагу фізичним навантаженням або займаються спортом заради здоров'я. Порівняйте: у скандинавських країнах ця цифра становить 85%! 

 Ось тут саме час повернутися до асоціацій та стереотипів, що склалися. На мою думку, одна з причин такого несприйняття й низької фізичної підготовки українців, яку відображає статистика, – це нездатність розрізняти поняття «масовий спорт» і «спорт вищих досягнень». 

Якщо «спорт вищих досягнень» – це тяжка робота та постійне подолання самого себе з метою отримати медалі та спортивне визнання, то завдання масового спорту полягає в іншому – підвищити фізичну активність населення. Не всі можуть і хочуть бути олімпійськими чемпіонами, проте замінити вечірній кіносеанс біля «блакитного екрану» на прогулянку з родиною, друзями чи бодай собакою – це доступно та безкоштовно! 

Наведу приклад: у Британії на масовий спорт витрачають удвічі більше, ніж на спорт вищих досягнень. Зокрема, 2018 року витрати становили 304 і 144 млн фунтів відповідно. Не буду порівнювати британські бюджети з нашими, просто запитаю: як багато ви чули про підтримку масового спорту в Україні? 

Попри відсутність активної популяризації здорового способу життя, певною мірою масовий спорт в Україні розвивається, Водночас держава у цьому процесі не просто пасе задніх, але й втрачає. Приблизно в 10 млрд гривень експерти оцінюють втрати від «сірих» приватних спортивних секцій. Це більше, аніж закладено у фінансування спорту на 2020 рік (8,7 млрд). 

Такі цифри прямо свідчать про потенціал масового спорту (навіть якщо такого поняття у побуті немає) та наявність попиту на нього. 
Дивлячись правді в очі, безоплатних спортивних секцій уже майже не існує. Забезпечення учнів формою, оплата занять у вигляді «благодійних внесків», витрати на збори та змагання – це все покладено на «багатостраждальні» батьківські плечі. При цьому питання ефективності використання коштів, закладених державою на масовий спорт, залишається відкритим.
 
Водночас розвиток масового спорту в Україні може допомогти поповнювати держбюджет (пам’ятаємо про 10 мільярдів). 
 
У боротьбі за здорову націю варто об’єднатися як державі, так і приватному сектору. За умови створення сприятливого клімату для малого та середнього бізнесу виграли б усі: держава отримала більше фінансування та певні додаткові бонуси (наприклад, від покращення матеріально-технічного забезпечення тих самих шкіл за допомогою приватних секцій), бізнес – можливості для розвитку та виходу з «тіні», а батьки були би впевнені в тому, що з їхніми дітьми працюють люди, які мають на це право та достатньо компетенцій, тобто є фахівцями.