У липні 2025 року частка країн G7+ у морських перевезеннях російської нафти суттєво зросла, досягнувши 55% порівняно з 36% у січні. Це свідчить про посилення ролі G7+ у контролі за перевезеннями енергоресурсів з росії, однак проблема використання так званого «тіньового флоту» залишається невирішеною.
Про це розповідає Бізнес • Медіа
Посилення контролю з боку G7+ і ризики старих танкерів
У липні морським шляхом було відправлено 25,3 млн тонн російської нафти. Більше половини цих обсягів транспортували танкери, які належать або застраховані у країнах G7+. Частка таких суден у перевезеннях сирої нафти зросла до 42% у липні порівняно з 17% у січні. На цьому тлі обсяги перевезень нафтовими танкерами «тіньового флоту» для сирої нафти знизилися з 83% у січні до 58% у липні.
Попри позитивну динаміку, «тіньові» судна залишаються суттєвою проблемою для екології та фінансової безпеки прибережних держав. Старі та недостатньо застраховані танкери несуть значний ризик забруднення морського середовища, адже у разі аварії витрати на ліквідацію наслідків розливу нафти та компенсації для країн, що постраждали, можуть перевищити €1 млрд.
У липні частка G7+ у російських нафтових перевезеннях зросла з 36% до 55%, порівняно із січнем, але старі судна “тіньового флоту” залишаються серйозною загрозою, зауважує Центр дослідження енергетики та чистого повітря (CREA).
Основні покупці російської нафти у липні
Середня ціна російської нафти марки Urals у липні залишилася на рівні $65,1 за барель. Найбільшим імпортером російської нафти залишається Китай — на частку цієї країни припадає 42% (€6,2 млрд) щомісячних експортних доходів рф серед п’яти провідних покупців. Окрім Китаю, до числа основних покупців входять Індія, Туреччина, країни Європейського Союзу та Саудівська Аравія. В ЄС найбільший обсяг імпорту російської нафти зафіксовано в Угорщині.