Україна та «Ісламська держава»
Чому серед українських мусульман майже нема прихильників Ісламської держави, а серед російських їх багато?
В самій назві «Ісламська держава» (скорочено ІД) вже прихована неправда, бо це територіальне утворення не є ані ісламською, ані державою. Це такий собі терористичний анклав, що і за часом свого виникнення, і за своєю діяльністю дуже нагадує мені утворення на зразок ДНР та ЛНР.
Усі ці терористичні анклави постійно отримують зброю, нових бойовиків, продукти споживання та ведуть війну з навколишніми країнами. Навіть пропаганда цих утворень дуже схожа, але в ДНР вона спрямована на слов’янську аудиторію, що сповідує православне християнство, а в ІД — на мусульманську аудиторію, що схильна до радикальних поглядів.
Глухий тероризм, який змінює світову політику
Так звана «Ісламська держава» — це нове явище в тероризмі. На відміну від попереднього страховиська – аль-Каїди, що є одним із батьків ІД, цей феномен пішов далі. Він не висуває жодних вимог, не бажає вступати в діалог та перемовини, а прагне лише насильницьким шляхом розростатись та збагачуватись.
Ми маємо феномен «глухого тероризму», що коїть терор не задля виконання висунутих комусь вимог, а лише для залякування населення та розширення власних володінь.
ІД не потрібне визнання світової спільноти, вона тупо ставить світову спільноту перед фактом, що вона є, і з нею не можна не рахуватись. До того ж, як це не парадоксально, світовий тероризм стає важливим фактором політики та геополітики. Він примушує всі країни світу змінювати внутрішні та зовнішні правила співіснування, об’єднуватись у коаліції і т.інш.
Зважаючи на це, ще більш актуальним стає запитання: за чий кошт існують ці терористичні анклави? Хто постачає їм зброю? Як туди потрапляють щомісяця до тисячі нових бойовиків, адже всі країни навколо ІД декларують своє неприйняття цього утворення і проголошують йому війну? Як бойовики озброюються, як пересуваються легковими та вантажними авто, перемагають армії цілих держав та розширюють зони свого контролю?
Селфі зі зброєю прихильників ІДІЛ дивовижно нагадують такі самі селфі донецьких бойовиків
Чому армії великих країн, завдаючи вдари ракетами та авіацією, не можуть (або не бажають?) їх перемогти, а курдські підрозділи, озброєні так само, як і бойовики ІД, здобувають перемоги? Багато цікавих запитань, на які поки немає зрозумілої відповіді від аналітиків.
Антизахідні настрої важливіші за віру
Більшість прихильників «Ісламської держави» є мусульманами-сунітами, частіш за все салафітського напрямку. Вони вкрай неприязливо ставляться до решти прихильників Ісламу, що не поділяють їхніх поглядів. Найбільше негативу припадає на адресу шиїтів. Також загальновідомим є факт їхнього негативного ставлення до християн, єзидів, зороастрийців, алавітів.
Що це за люди — прихильники так званої «Ісламської держави», і чому вони їдуть туди? Перш за все, варто відзначити принципову архаїзацію світогляду прихильниками ІД.
Вони задовольняються простим дотриманням норм ісламської культово-обрядової практики, навіть не обтяжуючи себе читанням релігійної літератури, в чому переконався французький репортер Дідье Франсуа, що тривали час знаходився у полоні в ІД, і жодного разу не бачив, щоб хтось там читав Коран, не кажучи вже про інші релігійні книжки.
Діями багатьох членів ІД рухає не релігійна ідентичність, а антизахідна та контрсекулярна ідеологія. Коли активність у боротьбі з Заходом (а відтак – зі Злом) замінює необхідність релігійної освіти. Заради боротьби з Заходом, його ціннісними орієнтирами, його ідеологією та способом життя, прихильники ІД легко порушують ісламські приписи, що засвідчили теракти, влаштовані ними мечетях у Священний місяць Рамадан 2015 року.
Вибухи у єменській мечеті під час Рамадану
Тому великою категорією є мусульмани-мігранти з країн Європи, що не знаходять там для себе місця, відчувають себе чужинцями в інокультурному оточенні, не можуть знайти гідної роботи та реалізувати свої амбіції. Вони вирішують спробувати себе в ІД, де є можливість сповідувати власні погляди, реалізувати свої амбіції, прославитись як герой, та, як обіцяє пропаганда, — заробити грошей для себе та своєї родини. Зрозуміло, що майже все це — суцільна брехня, частіше за все такі наївні «герої» стають гарматним м’ясом в перших же зіткненнях.
Битва перед кінцем світу
Чинник, що актуалізувався останнім часом – це очікування Кінця Світу серед прихильників та противників «Ісламської держави».
І це — чинник, яким не можна нехтувати, бо фанатичні люди дійсно вірять, що цей час вже наблизився, і саме вони не лише знаходяться в епіцентрі подій, але й активно його наближають.
Згідно з мусульманським ученням, саме на території Сирії з’явиться Антихрист, і в решті решт пророк Іса (тобто, Ісус Христос) зійде з неба на мінарет у Східній частині Дамаску, і відбудеться апокаліптична битва між силами Добра та Зла.
Той самий мінарет
Багато хто з салафітів сприймає сучасні події в Сирії, як наближення цієї вселенської битви, і бажає скоріше долучитись до «правильної» сторони.
Дзеркальне бачення цих подій поширилось і серед мусульман-шиїтів, що вважають прихильників «Ісламської держави» злом, а себе тією стороною, яку очоліть останній шиїтський імам аль-Магді, що вийде зі свого багатовікового прихованого стану, та поведе їх в бій проти Антихриста і сунітів, переможе, та правитиме перед Судним Днем. Такі есхатологічні очікування з обох сторін є важливим чинником, що стимулює їх брати участь у фінальній вселенській битві.
Російські мусульмани шукають в ІД свободи
Архаїзація та спрощення життя привертає увагу до ІД малоосвічених мусульман. Наприклад, однією з груп, що підтримують їх, є мусульмани пострадянського простору з Росії та країн Середньої Азії, що повернулися до сповідування власної релігії після багаторічного розриву з традицією.
Мусульмани Росії. Фото АР/Мстислав Чернов
В цих країнах, через обмежену кількість прав та свобод (або навіть за їх відсутності), активна мусульманська позиція несе ризик репресій з боку влади. Тому низький рівень релігійній освіченості, юнацький максималізм, ненависть до антимусульманських авторитарних режимів та активна пропаганда ІД в інтернеті привертають увагу молоді до цього утворення.
Іншою групою є мусульмани з бідних африканських країн, як, наприклад, послідовники руху Боко Харам, які також проповідують свідому відмову від «засмічування» голови зайвими думками та навчанням.
Одними з перших кандидатів на переселення в ІД є салафіти з пострадянського простору, що відчувають утиски та репресії за релігійною ознакою, і не можуть сповідувати той спосіб життя, який вони вважають для себе ідеальним. Масовий відтік цих людей разом з родинами відбувся з Північного Кавказу, з Чечні та Дагестану.
Тому втручання у конфлікт Росії, не призведе до чогось нового, бо прихильники ІД, особливо ті, що втекли з Росії, і так вважали її стороною зла, країною що пригнічує власних мусульман та підтримує режим президента Башара Асада. Тому репутаційних втрат Росія вже не понесе, але втрутиться у велику геополітичну гру, що на наших очах розгортається на Близькому Сході. Власне, саме для цього Росія і вдерлась туди, нагадавши про себе пафосним запуском крилатих ракет з каспійської флотилії.
Україні допомогла її демократичність
Що стосується України, то радикальні ідеї серед мусульман в нас не розповсюджені. Далися в знаки два фактори.
Перший і найголовніший — це традиційна несхильність мусульман України до радикальних поглядів та насильства. Адже вони є інтегрованими в наше суспільство, вдало поєднують свою релігійну ідентичність з реаліями світської країни, в якій переважає християнське населення, та сповідують помірковані ісламські погляди, що загалом притаманні Ісламу.
Справа в тому, що норма — це мирне та дружне співіснування мусульман та не-мусульман. Саме так і було протягом багатьох століть. А радикалізм, ненависть та насильство над іновірцями — це виняток, це хвороба, що виникла лише нещодавно: спочатку внаслідок колонізації мусульманського світу і подальшого панування жорстоких авторитарних режимів в країнах Ісламу, а також низки збройних конфліктів в Палестині, Афганістані, Іраку.
Другий фактор — широкі права та свободи в Україні, (в тому числі і релігійна свобода), відсутність ісламофобії та гноблення мусульман. В нас не було факторів, через які виникають радикальні настрої в кругах пригноблених віруючих. Війна, насильство, погроми, дискримінація — всього цього українське суспільство уникало.
Поєднання цих двох факторів нівелює всі пропагандистські потуги рупорів «Ісламської держави», бо немає того ґрунту, на якому можуть закріпитися симпатії радикалів.
Міжрелігійна молитва за мир в Україні
Правоохоронні служби України інформують про декілька десятків прихильників ІД, що були виявлені в нашій країні. Це цілком можливо, адже у будь-якому суспільстві може знайтись певна кількість осіб, що могли зацікавитись гаслами та обіцянками пропагандистів. Або ж це можуть бути іноземці, що тимчасово перебувають в Україні.
Та в нас прихильники радикальних поглядів ніколи не афішують свою належність. Я жодного разу не чув, щоб хтось відкрито заявляв, що він прибічник ІД. Частіше за все такі осередки ведуть закрите життя, збираються лише в своєму колі, не відвідують мечеті разом з іншими одновірцями та не прислухаються до релігійних лідерів, що не поділяють їх поглядів. Вони функціонують, як таємна закрита релігійна група, що дослухається лише до своїх закордонних релігійних авторитетів і спілкується з ними за допомогою інтернету.
Пропаганда ІД в Україні можлива лише через інтернет — як і скрізь у світі, якихось інших форм їхньої популяризиції я в Україні ніколи не помічав. В нас немає ані телевізійної, ані друкованої продукції так званої «Ісламської держави». Якщо в нас і виникли прибічники ІД, то це завдяки появі окремих таємних проповідників, а також завдяки пропагандистській продукції в інтернеті.
«Ісламська держава» дійсно є загрозою в сучасному світі, бо її злочини можуть бути здійснені будь-де. Але цей монстр може існувати лише до того часу, поки йому не перекриють канали постачання зброї, харчів, грошей, нових бойовиків. Вочевидь – цього не робиться. Чому? В мене немає відповіді.
Що ж стосується самих радикальних ідей, що, на жаль, стали популярними серед певної кількості мусульман, то впоратися з цим може лише саме мусульманське суспільство, що мусить виховувати мусульман з повним неприйняттям ідей насильства та терору.
